Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 р. в Обухові Київської області в багатодітній сім'ї сільського шевця. З самого дитинства майбутній поет виніс незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та слова, промовленого "в колисці із лози, щоб вічним окаянним боржником його нести, страждати і любити..." Жилося родині Самійла Малишка важко: землі було дві десятини, а сім'я чималенька (одинадцять дітей), тож доводилося господареві і шевцювати, і на заробітки в Таврію ходити. Малий Андрій пособляв чим міг – то ходив заможнішим по господарству помагати, то грав на весіллях на гармонії, бо мав талант до музики. Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер. Мати поета, Ївга, чудово співала (їй поет згодом присвятить вірш "Материнська"). Андрій Самійлович в "Автобіографії" (1959 р.) згадував, що її пісні врізалися в пам'ять на все життя. Тільки ж одне в них не задовольняло хлопця: сумні кінцівки. Не могло його серце миритися з трагічною загибеллю козака, якому чорний ворон очі клює... І тоді Андрій перекомпоновував пісню по-своєму: ні, не вбито козака — поранено, вилікували його добрі люди, та й повернувся він додомоньку. А трохи пізніше почав складати вірші...
Тарас Григорович Шевченко /Кобзар/ (9березня 1814р - 10березня 1861р) – геніальний поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, мислитель, народний співець, непереборний захисник прав принижених, патріот свого краю, Великий син України, Християнин з великої букви. Народився у сім'ї кріпаків. З 11років залишився сиротою. В дитинстві зазнав багато горя та знущань. 1822р відданий на навчання. За 2роки навчився читати й писати, засвоїв деякі знання з арифметики. Має великий потяг до малювання, читає окрім Церковної й іншу літературу. Після 14 років – стає дворовим слугою поміщика. Осінь 1828 – початок 1831рр побував зі своїм паном у Вільні (очевидець революційних подій) . Вже в цей час професійно володіє олівцем. 1831р переїзжає з паном до Петербурга, той, щоб мати дворового маляра, віддав його в науку на 4 роки до живописця В. Ширяєва. Влітку 1836 знайомиться зі своїм земляком – художником І.Сошенком та Є.Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим, К. Брюлловим, В. Жуковським. Навесні 1838 вони викупили молодого поета з кріпацтва. Стає студентом Академії мистецтв та улюбленим учнем Брюллова. Вже є неабияким портретистом, опановує мистецтво гравюри, графіки та ілюстрації. Воднораз наполегливо поповнює рівень своєї освіти, читає твори світової літератури, історії та філософії. В цей час вже має творчий доробок поетичних творів. Першу збірку поетичних творів видається 1840 під назвою «Кобзар» (8 поезій). Ряд віршів надруковано в альманасі Гребінки «Ластівка» . Вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844). Вірші справили на українське суспільство велике враження, проте російська богема загалом поставилася негативно, звинувативши його у тому, що він пише «мужицькою мовою» . Улітку 1842, намалював за сюжетом поеми «Катерина» , однойменну картину, один з найпопулярніших творів українського живопису. 1843 приїздить на Україну, побував у Києві і на Полтавщині відвідав знайомиться та відвідує відомих людей. Тоді ж побачився з закріпаченою ріднею. Під впливом баченого і пережитого пише вірші (осуд царської Росії за поневолення Українського народу) . Після повернення до Петербурга у лютому 1844, починає видавати серію малюнків «Живописна Україна» . Вийшов 1844 передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки» , написав гостро-політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»)... .
