Остап - персонаж яскравий і багатогранний. Для нього свобода - над усе. Коли пан видав кохану Соломію силоміць заміж, у душі Остапа ще більше закипає бунтарський дух.Спочатку хлопець планує втікати за Дунай сам,щоб не ризикувати життям коханої,проте впертий, вольовий характер Соломії, яка, відрізавши косу і переодягнувшись хлопцем, наздоганяє його, змушує Остапа поступитися. Назад вороття немає.На героів чекають небезпечні випробування, та вони завжди разом, завжди підтримують одне одного.
Остап надзвичайно сильна особистість, він готовий ризикувати життям, аби тільки здобути жадану свободу для себе і для коханої Соломії.
Дуже дорогою ціною дістається воля героям повісті: Соломія гине, а Остапа, впіймавши, повертають панові.
Остап на все життя залишається вірним пам"яті своєї коханої: після скасування кріпосного права він приїжджає на місце її загибелі і чекає часу зустрічі з нею...
Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,
Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.