Відповідь:
Борис Бездольний народився ввзимку 1934 року в містечку Розівка, що на самому сході Запорізького краю. Успішно закінчивши навчання в місцевій школі він подався до Києва на науку. А вже в 1957 році він закінчив навчався на факультеті журналістики Київського університету.
Свій творчо-трудовий шлях Борис Бездольний почав в рідному краї, працюючи журналістом в місцевих виданнях і паралельно він почав пробувати себе в серйозній літературі. Поєднюючи роботу в обласній періодиці (газети, журнали), Борис Ілліч встигав ще й працювати у видавництві та очолював Запорізьке обласне літоб’єднання.
Хоч і головний напрям творчості Бориса Ілліча залишався публіцистичним, та він ще встиг опробувати й прозу, й поезію. Чимало віршів Бориса Бездольного перекладено на мови інших народів колишнього СРСР. Він нагороджений Почесними Грамотами Президії Верховної Ради Абхазької та Калмицької АРСР за поетичну перекладницьку діяльність. Борис Ілліч Бездольний є лауреатом премії заводу «Дніпроспецсталь» ім.Трегубенка (в 1984 році). Член Спілки письменників СРСР з 1970 року
Пояснення:
Дитинство пройшло на рідній для батьків Черкащині. Там же закінчила Уманський державний педагогічний іститут (нині університет) імені П. Тичини. Після кількох років учителювання стає у ньому викладачем. Кандидат педагогічних наук, доцент.
Лауреат більше десятка всеукраїнських і міжнародних літературних конкурсів, таких, як тім "Гранослова", "Смолоскип", "Коронація слова".
Автор поетичних збірок "Бузкові зошити" (1997) та "Чар-папороть" (2002); збірки "дорослих" оповідань "Як дожити до ста" (2004); повісті-казки "Домовичок з палітрою" (2001), казок "Півтора бажання" (2004), дитячої повісті "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських" (2005); монографії "Тичининська формула українського патріотизму" (2002), методичних рекомендацій "У країні Лісових Дзвіночків"(2002). Упорядник спогадів про Павла Тичину "З любов’ ю і болем" (2005).
Член Національної спілки письменників Укрїни. З 1997 року член Національної Спілки письменників України.