Кожна людина має улюблену справу, щось, чим вона справді цікавиться, що допомагає їй проявити себе. Я не маю на увазі роботу — хоча робота теж буває захоплюючою. Я кажу про хобі.
Деякі люди, які люблять свою роботу, часто кажуть: моє хобі — моя робота. Але як може регулярний заробіток, справа, що її ви повинні виконувати, бути хобі?
Для мене хобі означає улюблене заняття у вільний час, яке допомагає мені розслабитися й забути про свої проблеми.
Хобі бувають так само різноманітні, як і самі люди. Рибна ловля, в’язання, фотографія, перегони, плавання з аквалангом - усі ці види діяльності можуть бути хобі (тільки якщо це не постійна робота людини). Але найчастіше хобі асоціюється в нас із колекціонуванням речей.
Люди, звичайно, обирають об’єкт для колекціонування залежно від різних обставин. Багаті можуть собі дозволити колекціонувати будинки й машини. Той, хто багато мандрує, має можливість привозити- експонати з різних країн: монети, національний одяг або сувеніри. Якщо всі ваші друзі колекціонують марки або значки, ви, ймовірно, збиратимете те саме: тоді ваші друзі, напевно, оцінять вашу рідкісну марку або листівку; крім того, ви зможете обмінюватися експонатами.
Останнім часом у житті людей — як підлітків, так і дорослих — з’явилось нове хобі. Це Інтернет. Усього пару років тому мало хто знав про це, і дуже мало хто міг собі це дозволити. Тепер ми маємо комп’ютери в себе вдома, у школі, на роботі в батьків, а в містібагато комп’ютерних центрів й Інтернет-кафе. Таким чином, у наш час кожен може приєднатися до міжнародної комп’ютерної мережі й відправитися в мандри у віртуальний світ, де можна знайти все те, що існує в справжньому житті, і навіть більше. Різниця в тому, що речі, які в реальному житті вимагають дії - відвідування нових місць, спілкування з людьми, навчання на мовних курсах, покупки в крамницях – усі ці переміщення в просторі можна зробити ні на крок не відходячи від свого комп’ютера!
Звичайно, віртуальне життя ні в якому разі не замінить нам реальне життя, і ми, безумовно, відпочиватимемо не тільки перед комп’ютерними моніторами, але також займаючись реальними речами: рибною ловлею, в’язанням, фотографією, перегонами, плаванням з аквалангом.
Михайлик – головний герой повісті м. стельмаха «гуси-лебеді летять». це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи, спостерігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. був щедрим, добросердечним, співчутливим, ів жебрачку з дитиною. любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю.• «хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ». • «а ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. і люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листві. коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим». • «та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».• «я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…» • «вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався». • мар’яна —> михайлику: «і вчися…та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! »
Кожна людина має улюблену справу, щось, чим вона справді цікавиться, що допомагає їй проявити себе. Я не маю на увазі роботу — хоча робота теж буває захоплюючою. Я кажу про хобі.
Деякі люди, які люблять свою роботу, часто кажуть: моє хобі — моя робота. Але як може регулярний заробіток, справа, що її ви повинні виконувати, бути хобі?
Для мене хобі означає улюблене заняття у вільний час, яке допомагає мені розслабитися й забути про свої проблеми.
Хобі бувають так само різноманітні, як і самі люди. Рибна ловля, в’язання, фотографія, перегони, плавання з аквалангом - усі ці види діяльності можуть бути хобі (тільки якщо це не постійна робота людини). Але найчастіше хобі асоціюється в нас із колекціонуванням речей.
Люди, звичайно, обирають об’єкт для колекціонування залежно від різних обставин. Багаті можуть собі дозволити колекціонувати будинки й машини. Той, хто багато мандрує, має можливість привозити- експонати з різних країн: монети, національний одяг або сувеніри. Якщо всі ваші друзі колекціонують марки або значки, ви, ймовірно, збиратимете те саме: тоді ваші друзі, напевно, оцінять вашу рідкісну марку або листівку; крім того, ви зможете обмінюватися експонатами.
Останнім часом у житті людей — як підлітків, так і дорослих — з’явилось нове хобі. Це Інтернет. Усього пару років тому мало хто знав про це, і дуже мало хто міг собі це дозволити. Тепер ми маємо комп’ютери в себе вдома, у школі, на роботі в батьків, а в містібагато комп’ютерних центрів й Інтернет-кафе. Таким чином, у наш час кожен може приєднатися до міжнародної комп’ютерної мережі й відправитися в мандри у віртуальний світ, де можна знайти все те, що існує в справжньому житті, і навіть більше. Різниця в тому, що речі, які в реальному житті вимагають дії - відвідування нових місць, спілкування з людьми, навчання на мовних курсах, покупки в крамницях – усі ці переміщення в просторі можна зробити ні на крок не відходячи від свого комп’ютера!
Звичайно, віртуальне життя ні в якому разі не замінить нам реальне життя, і ми, безумовно, відпочиватимемо не тільки перед комп’ютерними моніторами, але також займаючись реальними речами: рибною ловлею, в’язанням, фотографією, перегонами, плаванням з аквалангом.