І ось човни зіштовхнулися.Котигорошко вдаряє одного турка веслом,Остап бореться з іншим,Соломія стріляє в третього.Раптом над османами промайнув якийсь постріл.Всі озирнулися й побачили великий незвичайний човен в далині.Ні,то чайка!Справжня козацька чайка!Вона наближається, і вже видно її корму й десяток запорожців на ній.Турки, побачивши небезпеку, вирішили тікати і виштовхнули Мандрику з човна.Соломія кидається в воду й намагається врятувати Остапа.Проте вони тонуть обоє.Іван ,поранений, теж падає за човен.Запорожці витягують всіх трьох.На чайці Мандрика бачить свого дідуся.То не тінь,то не марення,то справді він!Біля нього видніється ще одна постать--старий Овсій!
Соломія,Остап та Котигорошко вирушають на Січ.Разом з ними там і Савка.
Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість «Захар Беркут», створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.
І ось човни зіштовхнулися.Котигорошко вдаряє одного турка веслом,Остап бореться з іншим,Соломія стріляє в третього.Раптом над османами промайнув якийсь постріл.Всі озирнулися й побачили великий незвичайний човен в далині.Ні,то чайка!Справжня козацька чайка!Вона наближається, і вже видно її корму й десяток запорожців на ній.Турки, побачивши небезпеку, вирішили тікати і виштовхнули Мандрику з човна.Соломія кидається в воду й намагається врятувати Остапа.Проте вони тонуть обоє.Іван ,поранений, теж падає за човен.Запорожці витягують всіх трьох.На чайці Мандрика бачить свого дідуся.То не тінь,то не марення,то справді він!Біля нього видніється ще одна постать--старий Овсій!
Соломія,Остап та Котигорошко вирушають на Січ.Разом з ними там і Савка.