В історії України було чимало героїчних сторінок, але історія козацтва - найбільш славна. Вона тісно переплелася з історією українського народу. Починаючи з XIII століття Україна піддавалася угорському, литовському, польському і молдавському завоюванням. З кінця XV століття почалися набіги що затвердилися в Північному Причорномор'ї та в Криму татарських ханів, що супроводжувалися масовим полоном і викраденням українців в рабство. В XVI-XVII століттях в кровопролитній боротьбі за незалежність з іноземними завойовниками відбувалося об'єднання українського народу. Важливу роль в об'єднанні українців зіграло виникнення особливих військових формувань - козацтва (XV століття), який створив державу (XVI століття) зі своєрідним республіканським ладом - Запорізьку Січ, яке стало політичним оплотом українців. З одного боку, козаки були захисниками країни від зовнішньої агресії, від натиску степовиків, з іншого - ватажками народних повстань. З плином часу козаки перетворилися на серйозну військову силу що сприяла розвитку і зміцненню української державності. В даний час в Україні відбувається відродження козацького руху. Найстаршою громадською організацією України козацького руху є "Українське козацтво", яка була зареєстрована в березні 1992 року і до червня 1999 була єдиною козацькою організацією в державі. На сьогодні в Україні існують понад 25 козацьких громадських організацій, в тому числі 14 з міжнародним статусом. Сьогодні козак - це не той, хто одягнув військову форму зі знаками козацького відмінності це, перш за все, воїн за духом, який має намір за покликом душі боротися за свободу своєї Батьківщини, підтримувати православ'я і у вільний від повсякденної праці час займатися вихованням підростаючого покоління українців, втягувати молодь у спорт, привчати до здорового життя, своїми вчинками підтверджувати, що прагнення до волі та незалежності і надалі буде неодмінною. Більшість козацьких організацій іме
ПісніЖанр: народна соціально-побутова чумацька пісняТема «Ой у степу криниченька»: відтворення картини сумного життя чумаків.Ідея «Ой у степу криниченька»: висловлення співчуття чумакові, якого поховано «у зеленому байраці».Основна думка: непросте мандрівне життя чумаків так чи інакше впливає на стан їх здоров’я і врешті-решт призводить до смерті.Художні засоби «Ой у степу криниченька»Епітет: зелений байрак, сира земля, сиві (воли), чистім (степу), зеленій (муравині), сива (зозуленька); Пестливо-зменшувальні слова - криниченька, доріженьку, чумаченьки, зозуленька;Звертання: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе».«Ой рад би я, моя мила..».Повтори: «Ой…», «Умер, умер», «ку-ку».Риторичні оклики: «Ой подай, чумаче, та подай, голубе, та хоч праву руку!»Метафора: «воли… доріженьку чують».Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, «жива газета». Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням.Головний образ — образ чумака, який збирається в далеку дорогу й не знає, як вона закінчиться. Навіть воли тривожаться, відчуваючи мандрівку. Не стало чумака чи від хвороби, чи від тяжкої втоми. Поховали його в чужій стороні. І тільки думки рідних прилинули до нього в образі «сивої зозуленьки», щоб покликати додому, але це неможливоУ пісні використовуються паралелізми («У степу криниченька, з неї вода протікає — …чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває»); Вживаються діалоги, окличні слова, вигуки, звуконаслідування, звертання, повтори.Твір пронизаний сумним настроєм. Пісня викликає жаль і разом з тим захоплення вмінням народу створити незабутню поетичну картину.
