Скарбом для кожного є його щасливе життя. Отже, кожному надається право вибору щасливого шляху. Упродовж життя люди шукають свій скарб – щастя.
Автор висміює людину, котра нічого не зробила у своєму житті доброго, прожила марно й безцільно. І цією людиною є Павлуся. Яким було життя головного героя Павла: спить на перині, на печі, у просі, у садку під грушею. Тому його лінія життя рівна, без подій, без роботи, без інтересів, без друзів, без мети.
Був він щасливий? Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів...
Объяснение:
Відповідь:
“Сто друзів – це мало, один ворог – це багато!” - так сказав дідусь Михайлика про Юхрима Бабенка
“Святий дух з нами! І що це за хлопець! Знову припав до чогось, наче замовлений..” - так гримала мати на Михайлика, коли він, забувши про все на світі, припадав до книжки
”Тепер головне – свіжа сорочка і чиста совість” - так сказав батько Михайлика, коли він зажурився як без чобіт по снігу йти до школи
”…скресне крига на ріках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю” - так дідусь Михайлика казав, коли над хатою пролітали лебеді
”Знаєш, чому сойка ніяк не долетить до вирію? Бо в неї в голові немає однієї клепки…” - так казав друг Михайлика, сусідський хлопчина Петро Шевчик
”Сніг не сніг, вчитися треба. Підемо, Михайле, до школи” - так сказав батько Михайлика, коли поніс його на руках до школи
”Почекай пуцьвірінку! Дай подивлюся, що в тебе за насіння! Нічого, лускати, натурально, можна…” - так казав Юхрим Бабенко до Михайлика, коли той приніс йому за книжку насіння
”Хай тобі, дитино, завжди, завжди добре буде поміж людьми” - так казала жінка-жебрачка з Херсонщики, коли Михайлик віддав її хлопчику насіння
”Може, щось таки буде, ви не дуже кріпко журіться мною” - так казав Михайлик до своєї мами
”Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку, хто дасть йому скибку хлібу чи ложку борщу..?” - так казала мати Михайлика, коли дізналася, що він дав хлопчику насіння
”Хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами, блискавки падають перед нами і за нами, а ми собі оремо та оремо поле” - так героїчно батько Михайлика описував їхній день в полі, коли Михайлик чи не вперше став до плуга
”Будеш іти межи люди і вибивати іскри…”- так казав дідусь Михайлика, коли обіцяв віддати його до школи, купити йому сорочку і нові чобітки
Пояснення:
1. Поведінка Федька на вулиці. 2. Покарання за вчинки. 3. Повчання батька. 4. Затишок у Толиному будинку. 5. Поведінка хлопців під час дощу. 6. Федько знову буде покараний. 7. Герой інформує хлопців про льодохід. 8. Опис льодоходу. 9. Обговорення хлопцями повідомлення Федька. 10. Суперечка між Толею і Федьком. 11. Переправа Федька через річку. 12. Бажання Толі повторити вчинок Федька. 13. До Федька Толі. у воді. 15. Прихід батьків героїв. 16. Розмова батьків Толі з Федьком про вчинок їх сина. 17. Останнє покарання Федька — трагедія. 18. Похорон халамидника. 19. Бездушність Толі та його брехливість.