Творчість відомого українського письменника Б. Харчука вчить кожного з нас виховувати в собі бережливе ставлення до оточуючої природи, до її краси. Його твори здатні з самого дитинства прищепити читачам риси доброти, чуйності і відповідальності за оточуючий нас світ. Частіш усього ми бачимо непорозуміння людей до тих, хто знаходить підтримку і порозуміння саме у природі. На основі прочитаних мною творів я маю змогу зробити висновок, що людина і природа міцно і назавжди взаємопов’язані друг з другом. І тому ми повинні сприймати оточуючу нас природу не тільки очима, а й серцем і душею.
Ми повинні наслідувати справі героя творів Б. Харчука та робити все, що є в наших силах для збереження природи, для її розуміння і для найбільшого з нею зближення. Ніколи не слід знищувати рослинний світ, ніколи не слід ображати тварин, бо все те, що нас оточує у житті – теж живе. Прикладом для нас може служити Планетник – герой однойменного оповідання Б. Харчука, про якого він написав: «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави – усе живе, усе для чогось призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?». Про це ж саме говорить багато повір’їв та народних легенд українського народу, які досить часто зустрічаються у творах письменника.
Для більшості творів Б. Харчука притаманна думка про збереження природи і її краси, і саме цю думку ми ніколи не повинні забувати, зробивши прикладом для себе і своїх вчинків героїв творчості письменника. Для того, щоб стати гідним членом нашого суспільства, «щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
Усі ми знайомі з твердження про те, що людина повинна завжди залишатися людиною. Та як зрозуміти ці слова? Що такого «людського» є в нас і чому ми маємо пам’ятати про це? Зазвичай, людяністю ми називаємо такі якості як доброту, вміння зрозуміти й поспівчувати, справедливість. Та хіба ми всі завжди керуємося ними в своїх вчинках?
Людину від тварин відрізняє здатність робити власний вибір того, як вчинити в певній ситуації. Саме наш вибір, наша відповідальність визначає те, яким буде наше життя, стосунки з людьми. Людина сама може вибрати бути чесною, відповідальною, цілеспрямованою, дружелюбною або лицемірною, ненадійною, злою та лінивою. Ми самі обираємо, чи будуємо свої відносини з іншими на відвертості та розумінні, чи безжально використовуємо людей для власної вигоди. Ми можемо до тому, хто в біді, чи байдуже пройти повз.
На щастя, ми маємо універсальний орієнтир того, чи правильно ми чинимо. Ми називаємо його совістю. Цей загадковий внутрішній голос здатний вберегти нас від багатьох помилок у житті, якщо до нього прислухатися. А ще, на мій погляд, треба керуватися в житті принципом «стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе» та не поступатися власними інтересами, проте без шкоди для інших.
Історія людства знає багато прикладів визначних особистостей, які обрали шлях чесності та боротьби за правду в усіх сферах життя – в політиці, науці, мистецтві. Іван Мазепа, Марія Кюрі, Тарас Шевченко – одиниці з тих, хто відстоював свій вибір дорогою ціною. Кожен з них – це людина з великої літери в моєму розумінні, бо вони прийняли на себе відповідальність за своє життя.
Тож на мою думку, залишатися людиною – означає брати на себе відповідальність за свої вчинки.
Відповідь:
Читаючи твір Івана Малковича «Із янголом на плечі», мені пригадалися слова бабусі, яка завжди казала, що кожна людина має свого янгола-охоронця і він сидить у нас на правому плечі.
Пригадався один випадок. Я була в школі, батьки на роботі. Мама вранці поставила на плиту варити борщ і забула виключити. Потім вона пригадала, взяла таксі і примчала додому. Газ було виключено, а у кастрюлі - ні крпаплі рідини, при цьому вона й не згоріла. коли я повернулася додому, вона спитала мене, чи це я виключила. Я була здивована. Батько так само вдома не був. На мою думку, це зробив наш янгол, який і вберіг оселю від пожежі.
Іншим разом на мене хотіли напасти якісь хлопці, вимагали віддати їм телефон. Я подумки в ту мить на вулиці з'явився який чоловік, який прогнав хуліганів і мене провів до будинку. Це теж, гадаю, до янгола.
Тому кожен із нас справді має мати небесного охоронця, який рятує його у важкі хвилини.