Мико́ла Олексі́йович Лука́ш (19 грудня 1919, Кролевець — 29 серпня 1988, Київ) — український перекладач, мовознавець і поліглот.
Миколі Лукашу, першому в Україні, вдалося перекласти «Фауста». За його переклад українською мовою бралися Іван Франко, Михайло Старицький, Дмитро Загул, але подужати всю поему Ґете ніхто не зміг — далі першої частини жоден із них не просунувся. Микола Лукаш працював над ним 18 років. А «Бал в опері» Юліана Тувіма, поему, що сатирично зобразила польське суспільство, взагалі вважали за твір, який годі перекласти, а Лукашу й це вдалося!
У другому томі мемуарів «Наш Лукаш» Дмитро Павличко згадує:
У ті роки Лукашевого «Фауста» читала вся інтелектуальна Україна. Тувім українською мовою звучав краще, ніж в оригіналі. Лукаш використав таке несподіване лексичне багатство нашої мови, так гнучко та слухняно йшла за його рукою могутня плеяда тувімівських метафор, така іронія виблискувала з кожного речення перекладу, що я був зачарований тим усім. Лукашева мова — як небеса, побачені в телескоп. Міріади слів, які год гати простим оком, виступають у його мові зі своїм глибинним світлом.
Крім того, М. Лукаш переклав українською мовою «Мадам Боварі» Флобера, лірику Шіллера, «Декамерон» Бокаччо та багато іншого.
Загалом Микола Лукаш знав 20 мов, з яких вільно перекладав, і був одним з небагатьох перекладачів, які працювали з оригінальним текстом, а не з проміжним перекладом
російськоб
цікавий факт :
Перекладач Микола Лукаш підібрав 286 синонімів до слова "повія"
Художні засоби до поеми "19 жовтня" Пушкіна:
Епітети: багряне убрання, поля зів'ялі й голі, тихе сяйво дня, келія пустинна, осінні негоди, чаша легкопінна, гіркі недуги, Італія ясна, щаслива путь, доля мандрівна, доля строга...
Неологізм: легкопінна,
Порівняння: він (союз), як душа; свій дар, як час, я тратив без угаву.
Метафори: міцнів під крилом коханих муз.
Звертання: каміне, вино, друже, любі друзі,Горчаков, Вільгельм, спізнілий друже мій.
Риторичні запитання: Але чи й там усі з вас бенкетують? Кого цей рік не дочекались ви? Хто зрадив ще чудову нашу звичку, Кого забрав холодний світ од вас? Хто не прийшов на братню перекличку? Чий голос змовк? Хто передчасно згас?
Анафора: Ти простягав нам із-за моря руку,/Ти нас єдиних в спогадах носив;Благослови, моя святкова музо, / Благослови: нехай живе ліцей!
Оклики: Пора, пора! Ні наших мук, ні мрій Не вартий світ; розвіємо оману!
Повтор: Пора, пора! Повніш, повніш!
І розділ. Дядько Кирило в житті Климка.
1. Далека дорога Климка.
2. Дядько Кирило приютив сироту.
3. Барак на залізничній станції.
4. Воєнне лихоліття.
5. Загибель дядька Кирила.
6. Хлопець залишився один.
7. У дорозі зустріч з чехом-солдатом.
8. Продовження свого шляху.
ІІ розділ. Аптекар Бочонок та його дружина.
1. Восьма доба в дорозі.
2. Бочонок – станційний аптекар.
3. Співчуття Климкові від чоловіка.
4. Бомба влучила в барак.
5. Грядка з картоплею для голодного Климка.
6. Жадібна дружини аптекаря.
7. Аптекар дає гроші.
8. Сухарі з червами від Бочонихи.
9. Климко сам рятується від втоми та голоду.
10. Містечко на пагорбі.
11. Знову степ і степ.
ІІІ розділ. Друзі Климко і Зульфат допомагають учительці з немовлям.
1. Курінь на баштані.
2. Спогади про згарище барака.
3. Притулок у ваговій на шахтній сортувальниці.
4. Зульфат Гарєєв – давній товариш.
5. Італійці шукають їжу.
6. Голод у краї.
7. Ґвалт на базарі.
8. Зустріч з Наталією Миколаївною.
9. Хлопці допомагають вчительці з дитиною.
10. Климко вирішив піти по сіль.
11. На баштан прийшов жовтень.