Маруся Богуславка — це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки. Потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, Богуславка не забуває рідної землі і намагається зробити для неї хоч щось корисне. Не маючи змоги повернутися в Україну, бо зреклася християнської віри, вона допомагає визволитися невільникам-українця
Маруся приваблює нас глибоким патріотизмом, незламним духом і гуманізмом. Перебуваючи далеко від рідного краю, вона не забуває про громадянський обов'язок перед своїм народом. У місті Богуславі на Київщині їй встановлено пам'ятник.
Українська пісня! Яка вона змістовна, поетична, мелодійна! Народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Пісня увібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. Наша українська пісня вміє чарувати завжди свіжою красою. У ній і ясний місяць у небі, ясні зорі, чисті води, широкий степ.
Пісень багато, але мені подобається пісня "Ніч яка місячна, зоряна, ясная", тому що її співають у нашій сім'ї. Як тільки я почую цю пісню, то в моїй уяві постають ті місячні зоряні ночі, які я завжди бачу влітку в селі. Як гарно в ній сказано про щирі почуття між дівчиною та хлопцем. Хіба можна забути слова: "Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках віднесу"? Звичайно, ні. Мій тато теж дуже часто співає мамі цю пісню. І коли вона її слухає, то стає ще красивішою від тих слів, які є в пісні: рибонько, серденько, ніженьки.
Інколи я запитую себе, чому в нашому житті ми так мало користуємося такою красивою мовою? Мабуть, тому, що не всі слухають пісні, які склав наш народ. А від них же і душа чистішає, і думки світлішають. А в щоденному житті пісні полегшують наше життя, звеселяють, підтримують у нещасті.
Мені дуже подобаються українські пісні. Я вдячна тим людям, які не забувають поезію народної душі, люблять і шанують наше слово. Я вважаю, що українські пісні своїм правдивим змістом, поетичною формою, красивою мелодією завжди чаруватимуть людей і житимуть вічно. Українська пісня! Яка вона змістовна, поетична, мелодійна! Народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Пісня увібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. Наша українська пісня вміє чарувати завжди свіжою красою. У ній і ясний місяць у небі, ясні зорі, чисті води, широкий степ. Пісень багато, але мені подобається пісня «Ніч яка місячна, зоряна, ясная», тому що її співають у нашій сім’ї. Як тільки я почую цю пісню, то в моїй уяві постають ті місячні зоряні ночі, які я завжди бачу влітку в селі. Як гарно в ній сказано про щирі почуття між дівчиною та хлопцем. Хіба можна забути слова: «Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках віднесу»? Звичайно, ні. Мій тато теж дуже часто співає мамі цю пісню. І коли вона її слухає, то стає ще красивішою від тих слів, які є в пісні: рибонько, серденько, ніженьки. Інколи я запитую себе, чому в нашому житті ми так мало користуємося такою красивою мовою? Мабуть, тому, що не всі слухають пісні, які склав наш народ. А від них же і душа чистішає, і думки світлішають. А в щоденному житті пісні полегшують наше життя, звеселяють, підтримують у нещасті. Мені дуже подобаються українські пісні. Я вдячна тим людям, які не забувають поезію народної душі, люблять і шанують наше слово. Я вважаю, що українські пісні своїм правдивим змістом, поетичною формою, красивою мелодією завжди чаруватимуть людей і житимуть вічно.
Маруся Богуславка — це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки. Потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, Богуславка не забуває рідної землі і намагається зробити для неї хоч щось корисне. Не маючи змоги повернутися в Україну, бо зреклася християнської віри, вона допомагає визволитися невільникам-українця
Маруся приваблює нас глибоким патріотизмом, незламним духом і гуманізмом. Перебуваючи далеко від рідного краю, вона не забуває про громадянський обов'язок перед своїм народом. У місті Богуславі на Київщині їй встановлено пам'ятник.