Объяснение:
Людина завжди вірила і вірить в казку. І мова йде навіть не про потойбічні явища у вигляді казкових героїв. А про природне намагання людей вірити у найкраще. Кожен хоча б раз у житті думав, що зможе виграти найголовніший приз у лотереї або знайде скарб. Коли зустрічаються молоді люди, серце дає їм віру в неймовірні історії кохання. Будь-яка подія нашого життя в наших роздумах перетворюється на казку з найоптимістичнішим сценарієм. І вже від складу характеру буде залежати, чи повірить людина в ці мрії своєї душі або залишиться суворим реалістом.
Боячись бути викритою перед товаришами, вона змушена робити нові бридкі проступки — один за одним здає декількох підпільників. Комітетники пильно вишукують серед своїх провокатора, підозрюють один одного, але Марію — ніхто. Навпаки, її найбільше шанують, до неї всі йдуть радитися. Найстрашніше для Марії— Іванова ненависть до провокатора. Вона прагне, але ніяк не наважується зізнатися коханому. Якось жартома розкриває суть трагедії, причини зради і з останньою надією благально запитує, чи міг би він таку людину простити, бодай зрозуміти. Однак Іван рішуче, однозначно відповідає «ні», бо для нього «інтереси громади важніші».
А жандарм продовжує наступ. Він заявляється вже прямо додому до Марії й пропонує їй поїхати з ним у Крим на відпочинок, тобто фактично стати його коханкою: «…пропоную найвищу насолоду: любити чоловіка, якого ненавидиш».