Українська література: Цитатний план до кожної частини повісті блакитна дитина

Цитатний план до кожної частини повісті " блакитна дитина "

👇

Увидеть ответ

Ответ:

amg1303

09.12.2022

Обличчя сина приходить у рух.

4,7(46 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

stentani97

09.12.2022

Народився 21 березня (3 квітня) 1908 року в селі Пасицелах (тепер Балтського району Одеської області) в багатодітнійселянській сім’ї. З часом родина переїхала в село — Третю Миколаївку (нині Левадівка). Після закінчення чотирирічної школи продовжив навчання в Одесі у школі імені Лесі Українки. Коли в 1930-му його батько потрапив під «розкуркулювання», юнак уже був студентом Одеського педагогічного інституту. Сина «ворога народу» виключили з вузу, і він влаштувався на роботу рулевим на кораблі «Ленін». А коли через рік відновився в педінституті, то заарештували вже його самого. Та хлопця невдовзі випустили. Можливо, врятувало те, що його друг Володимир Іванович звернувся з листом до «всесоюзного старости» Калініна від імені майже двохсот однокурсників. До того ж охоронець забрав у в’язня блокнот із його віршами, і після того став прихильніше ставитися до Степана. Перебування в казематі не минулося безслідно: від нервового стресу захворів на епілепсію. Відпустила хвороба лише після війни. По закінченні у 1934 році педінституту працював викладачем української мови та літератури у Бехтерському сільськогосподарському технікумі (Голопристанський район). Потім працював кореспондентом газети «Чорноморська комуна». Протягом багатьох років — співробітник сатиричного журналу «Перець». Брав участь у німецько-радянській війні, Член КПРС з 1952 року. Обирався депутатомВерховної Ради СРСР 6 і 7-го скликань. Жив в Києві. Помер 11 січня 1982 року у Києві, похований на Байковому кладовищі(ділянка № 12). Автор надгробного пам’ятника — скульптор О. Скобліков.

4,7(83 оценок)

Ответ:

belya84

09.12.2022

цитати з твору:

Учітесь, читайте, /І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають.

І хилитесь, як і хилились. /І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв.

В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля.

Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають.

Дастьбі... Колись будем /І по-своєму глаголать.

І ми не ми, і я не я.

І на Січі мудрий німець / Картопельку садить.

І оживе добра слава, / Слава України.

І премудрих немудрі одурять.

Кайданами міняються, / Правдою торгують.

Не минайте ані титли, / Ніже тії коми.

Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра.

Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде.