Слава Чарльза Діккенса гриміла по всьому англомовному світу ще за життя цього знаменитого письменника. Його творчість не залишилася непоміченим і в іншому світі — твори Діккенса переводилися на безліч мов, так і в наші дні регулярно виходять чергові їх видання. Класика ніколи не старіє, а за своє життя Діккенс створив безліч чудових, глибоких, усвідомлених романів, не кажучи вже про всіх інших творах, що вийшли з-під його пера.
Факти з біографії Чарльза Діккенса
Народився майбутній літератор у великій родині. У його батьків було восьмеро дітей, з яких він був майже найстаршим.
У дитинстві Чарльз Діккенс навчався в баптистській школі.
Першим місцем роботи майбутнього письменника, ще в юності, стала фабрика по виробництву вакси, тобто гуталіну.
Коли Діккенс був ще дитиною, сім’я переїхала в Лондон. Однак, життя в столиці виявилася дорогою, що в підсумку призвело до того, що батька Чарльза посадили у в’язницю за борги (цікаві факти про Лондон). До того ж дружину заарештували разом з ним.
Так як його батьки перебували у в’язниці, у свої вихідні Чарльз Діккенс жив там же, з ними. В інший час він жив на роботі.
Невідомо, як могли б скластися життя Діккенса, якщо б не спадщину, отримане його батьком під час перебування у в’язниці. Це дало йому можливість звільнитися, а згодом навіть знайти непогану роботу в якості репортера в газеті.
Незважаючи на те, що сім’я його отримала свободу, за наполяганням матері Чарльз Діккенс був залишений жити і працювати на фабриці, де він працював. Судячи з його біографії, цей факт глибоко поранив його, і наклав відбиток на все подальше життя.
Після роботи на фабриці він вивчився на клерка і працював в адвокатській конторі. Але першою роботою Чарльза Діккенса, наближеної до літератури, стала праця в якості газетного репортера.
Першими його творами стали нариси в газеті.
Роман «Посмертні записки Піквікського клубу», перший з написаних Діккенсом, приніс йому гучну славу і успіх.
Знаменитий письменник Оскар Уайльд невисоко оцінював творчість Діккенса.
Володіючи чудовою дикцією і акторською майстерністю, один час Діккенс заробляв додаткові гроші на літературних вечорах, де він читав свої твори для глядачів.
Ще за життя Чарльз Діккенс став найпопулярнішим англомовним редактором у світі.
У Діккенса була досить дивна особливість, яка супроводжувала його протягом усі життя — він іноді впадав в транс і переставав реагувати на все, що відбувалося навколо.
У США книги Чарльза Діккенса також були дуже популярні, але роман «Мартін Чезлвит», в якому высмеивалось американське суспільство, викликав цілу бурю обурення в його адресу.
У Діккенса була звичка смикати в руках капелюх, коли його охоплювало відчуття дежа вю. Траплялося це з ним часто, і капелюхи в його гардеробі довго не виживали. Втомившись від постійних покупок нових головних уборів, він зовсім перестав їх носити.
В кінці XX століття портрет письменника був навіть поміщений на банкноту номіналом в 10 англійських фунтів (цікаві факти про гроші).
Всього з-під пера Чарльза Діккенса вило 16 повновагих романів і безліч творів поменше.
Забобони були невід’ємною частиною життя Діккенса. Зокрема, він завжди лягав спати головою на північ, а до всіх предметів торкався тричі.
Народжений у великій родині, Чарльз Діккенс любив дітей. У нього їх було цілих 10.
Список дивних звичок літератора поповнила ще одна — випивання трохи гарячої води в процесі роботи, через кожні 50 рядків написаного тексту.
Лондонський будинок, в якому він жив, в даний час є музеєм його імені.
У своєму заповіті Чарльз Діккенс просив не ставити йому пам’ятників. Однак, його воля була порушена, і пам’ятники йому зараз є в чотирьох країнах.
За життя Діккенс не раз говорив, що бачить і чує персонажів своїх книг, коли описує їх в рукописах.
Твори Діккенса багато разів ставали об’єктами екранізацій. Всього фільмів, мультфільмів та серіалів за мотивами його творчості було знято близько ста вісімдесяти.
Думки про безсмертя народу та його пісні Живуть на світі люди, життя яких бездоганне, мов куля. Незважа ючи на те, яке суспільне становище займає людина, кожному властиво робити помилки. Можна бути царем, мати владу і вмерти, не залишив ши згадки про себе в душі жодної людини. Але є такі люди, які не зробили за своє життя надзвичайних відкриттів, але їх люблять і поважають родичі та знайомі, їх не забувають ті, кому вони подарували життя. Головна героїня роману Ліни Костенко саме така. Поетеса порушує проблему несправедливості світу, але розкриває образ Марусі Чурай, як противагу всій мерзоті, що панує серед людей. "Це - голос наш" Маруся - голос народу. Голос, що ллється із надрів душі. Іван Іскра каже про неї, що вона - голос України. Дівчина каже Грицю: Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?! Серце повинне бути чистим, а інакше пісня не поллється. До якого ж висновку ми дійшли? З давніх-давен Україна була знана своїми піснями. Наша нація щира, відкрита, а тому і пісні в нас мелодійні, лагідні, іноді болісні. "Це - душа." Красива душа в Марусі. Не терпить вона ні лестощів, ні нечесної праці. На різних духовних рівнях вони знаходяться з Грицем, не даремно ж дівчина каже: Чи він мені, чи я йому нерівня. Нерівня душ - це гірше, ніж майна!
Світ, в якому ми живемо, несправедливий і жорстокий, бо в ньому є місце для підступних та черствих людей. Але наша планета прекрасна, тому що ще живуть ті, хто здатні дарувати тепло і ласку тим, хто цього потребує. Маруся Чурай світила для України і для її синів, вона дару вала їм свої пісні, нічого не потребуючи натомість. Я вважаю, що люди здатні зігріти тих, хто ще почуває себе самотнім. А тому ще довгі роки над нашими домівками будуть лунати чиїсь добрі і лагідні пісні.
Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям. Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах». Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона. Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».
Слава Чарльза Діккенса гриміла по всьому англомовному світу ще за життя цього знаменитого письменника. Його творчість не залишилася непоміченим і в іншому світі — твори Діккенса переводилися на безліч мов, так і в наші дні регулярно виходять чергові їх видання. Класика ніколи не старіє, а за своє життя Діккенс створив безліч чудових, глибоких, усвідомлених романів, не кажучи вже про всіх інших творах, що вийшли з-під його пера.
Факти з біографії Чарльза Діккенса
Народився майбутній літератор у великій родині. У його батьків було восьмеро дітей, з яких він був майже найстаршим.
У дитинстві Чарльз Діккенс навчався в баптистській школі.
Першим місцем роботи майбутнього письменника, ще в юності, стала фабрика по виробництву вакси, тобто гуталіну.
Коли Діккенс був ще дитиною, сім’я переїхала в Лондон. Однак, життя в столиці виявилася дорогою, що в підсумку призвело до того, що батька Чарльза посадили у в’язницю за борги (цікаві факти про Лондон). До того ж дружину заарештували разом з ним.
Так як його батьки перебували у в’язниці, у свої вихідні Чарльз Діккенс жив там же, з ними. В інший час він жив на роботі.
Невідомо, як могли б скластися життя Діккенса, якщо б не спадщину, отримане його батьком під час перебування у в’язниці. Це дало йому можливість звільнитися, а згодом навіть знайти непогану роботу в якості репортера в газеті.
Незважаючи на те, що сім’я його отримала свободу, за наполяганням матері Чарльз Діккенс був залишений жити і працювати на фабриці, де він працював. Судячи з його біографії, цей факт глибоко поранив його, і наклав відбиток на все подальше життя.
Після роботи на фабриці він вивчився на клерка і працював в адвокатській конторі. Але першою роботою Чарльза Діккенса, наближеної до літератури, стала праця в якості газетного репортера.
Першими його творами стали нариси в газеті.
Роман «Посмертні записки Піквікського клубу», перший з написаних Діккенсом, приніс йому гучну славу і успіх.
Знаменитий письменник Оскар Уайльд невисоко оцінював творчість Діккенса.
Володіючи чудовою дикцією і акторською майстерністю, один час Діккенс заробляв додаткові гроші на літературних вечорах, де він читав свої твори для глядачів.
Ще за життя Чарльз Діккенс став найпопулярнішим англомовним редактором у світі.
У Діккенса була досить дивна особливість, яка супроводжувала його протягом усі життя — він іноді впадав в транс і переставав реагувати на все, що відбувалося навколо.
У США книги Чарльза Діккенса також були дуже популярні, але роман «Мартін Чезлвит», в якому высмеивалось американське суспільство, викликав цілу бурю обурення в його адресу.
У Діккенса була звичка смикати в руках капелюх, коли його охоплювало відчуття дежа вю. Траплялося це з ним часто, і капелюхи в його гардеробі довго не виживали. Втомившись від постійних покупок нових головних уборів, він зовсім перестав їх носити.
В кінці XX століття портрет письменника був навіть поміщений на банкноту номіналом в 10 англійських фунтів (цікаві факти про гроші).
Всього з-під пера Чарльза Діккенса вило 16 повновагих романів і безліч творів поменше.
Забобони були невід’ємною частиною життя Діккенса. Зокрема, він завжди лягав спати головою на північ, а до всіх предметів торкався тричі.
Народжений у великій родині, Чарльз Діккенс любив дітей. У нього їх було цілих 10.
Список дивних звичок літератора поповнила ще одна — випивання трохи гарячої води в процесі роботи, через кожні 50 рядків написаного тексту.
Лондонський будинок, в якому він жив, в даний час є музеєм його імені.
У своєму заповіті Чарльз Діккенс просив не ставити йому пам’ятників. Однак, його воля була порушена, і пам’ятники йому зараз є в чотирьох країнах.
За життя Діккенс не раз говорив, що бачить і чує персонажів своїх книг, коли описує їх в рукописах.
Твори Діккенса багато разів ставали об’єктами екранізацій. Всього фільмів, мультфільмів та серіалів за мотивами його творчості було знято близько ста вісімдесяти.
Объяснение: