Вот ответ на фото
Творчість Т. Шевченка представляє образ класика української літератури, який розвинувся на основі образу народного співця, асоціюючись насамперед з фігурою кобзаря, який виступає гарантом збереження національної ідентичності. Чуттєво-емоційні переживання і інтелектуальні роздуми автора втілені в жізневажних пошуках героїв «Кобзаря». Книга продемонструвала психологічні, культурні, територіальні, історичні та політичні виміри національної ідентичності, а автор усвідомлену позицію виняткової відповідальності за слово, наделеннное потенціалом дії.
1)Навесні, коли бузок
Хоче зацвітати,
Виглядає ластівок
Наша біла хата.
Ми подвір'я підмели,
Висіяли квіти,
А весні до
Яблуні білити.
І розчистили струмок,
Що тече з діброви...
До прильоту ластівок
Все у нас готово.
2)Грає сонце промінцями,
Білий сніг стає струмками,
І, співаючи, струмки
Шлях знаходять до ріки.
Річка ширшою стає,
В річці сонце устає,
Біля сонця риболов
Тягне срібний свій улов.
3)Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!