Вступ (експозиція) — палке слово автора про героїчну історію народу, про його нескорений вільнолюбивий дух. I частина — втеча Остапа і Соломії від пана. Це зав’язка сюжету. II частина — переправа через Прут і поранення головного героя. III частина — перебування Остапа у плавнях, пошуки Соломією порятунку. Поєдинок юнака з вовком. IV частина — головні герої у циган, арешт Остапа. V частина. Кульмінацією повісті є спроба Соломії визволити коханого з-під турецької варти. Розв’язка твору — загибель головної героїні. Епілог — старий Остап живе самотою і чекає зустрічі у вічності з коханою.
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав.У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш Павлуша. Ява то вигадує про метро під Васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. Незважаючи на всі бешкети Яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. Наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».
Моргне, ніби вогнем сипне.
Очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.
Доладна, як писанка.
Ходить так легенько, наче в ступі горох товче.
Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.
Тиха, як телиця.
Серце з перцем.
Як брикне, то й перекинешся.
Носом чує, як у небі млинці печуть.
Як ходить, то неначе решетом горох точить.