” … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…”; “… посивілою в козацьких справах головою”. Порівняння: “і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю”.
У скруті:
“…і заплакав старий кремезний козак”.
Запальний:
“старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився”. Переваги: “Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога”.
Впертість:
“Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…”.
Був чудовим оратором:
“…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці”. Думка старшого сина: “Усе, старий, знає, а ще й прикидається”. Сам Тарас Бульба вважає: “Я – козак”.
Матір двох синів, дружина Бульби:
“Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка”.
Франко — автор багатьох чудових, оригінальних поем — передусім глибокого філософського спрямування, але поемою всіх поем є його всесвітньо відомий «Мойсей».
Образ пророка проходить майже наскрізно через усю Франкову творчість. Поема «Мойсей» у певному розумінні — його лебедина пісня. Ось наскільки цей твір був дорогий йому: «Все найкраще, найвище, що знав, я у тебе вкладаю», — писав він.
Фабула поеми — це сорокарічний тернистий шлях ізраїльтян з єгипетської неволі для обітованої землі. Пророк не довів свій народ до мети як через підбурювання народу ватажками Датаном та Авіроном, так і через власний сумнів у здійсненні свого задуму та волі Божої.
Народ вагається між різними силами, провідник чітко здійснює свій історичний задум. З цього протистояння виникає глибока драма, бо роздертий навпіл народ (одна частина йде за Мойсеєм і Аароном, а друга — за Датаном і Авіроном) гине в «громадянській війні», тому що тривалою неволею витравлено в цих людях «святий вогонь волелюбності». Їсти, спати, одружуватися, народжувати — ось головна дотеперішня суть життя народу, який до того ж пройнятий страхом перед ворогом. Звісно, такий народ — не народ, а темна маса, якій голос Божого веління не потрібен.
Звідси основна ідея поеми: той побачить вільну землю й заживе справжнім життям, хто звільнить свій дух від рабства, від внутрішньої сліпоти. Нація, яка прагне волі, не повинна боятися будь-яких небезпек. Збагнувши всю велич і вагу втрати, єврейський народ повстав, знищивши крикунів Датана й Авірона, і обрав своїм вождем конюха Єгошуа. З цього моменту починається новий, уже переможний похід народу.
Мойсей готовий віддати всі свої сили і навіть життя, аби вивести націю із ганебного рабства. Мойсей — без родини, без жінок, без стад — одне слово, без усього того, що могло б «заземлити» і цим принизити його дух, котрий рветься вгору, до Бога. Він постійно «на крилах думок і журби поза гори літає». Центр розуміння образу Мойсея (і самого Франка) в цій строфі:
Все, що мав у життю, він віддав
Для одної ідеї.
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
І все ж Мойсей — це велетень духу. Бо, хоч довів нарешті свій народ до обітованої землі, він упав на самому порозі її. Але своєю величною ідеєю він залишився в серцях своїх співвітчизників Провідником. Так і автор поеми Франко поруч із Шевченком завжди вважатиметься великим пробуджувачем нації. Тому, як і Мойсей, він мав право сказати українському народові:
Я весь вік свій, весь труд тобі дав
У незламнім завзятті:
Підеш ти у мандрівку століть
З мого духа печаттю.
Головне в самій ідеї, в тому, що «на путь поведуть люди нового духа», люди високої національної та релігійної ідеї, у серцях яких непохитна віра в Бога. До землі обітованої пророка веде голос Єгови, тобто осмислене життя, сенс якого — у нескінченності пошуку справжньої суті існування людини.
Крах ілюзій, як відомо, призвів до повної невдачі задуму — довести народ до омріяної ним землі. І рай виявився пеклом. З погляду на це душа Мойсея роздвоюється, бо її заполоняє зневіра — і тоді земне, раціональне, бере верх над небесним, духовним.
Найцікавіша риса образу Мойсея — його слово, власне, слово Боже. У слові цьому сила Мойсея, поки цьому слову вірять, бо це слово «самого Єгови». Слово його — джерело сили і водночас причина його трагедії. Але оскільки справу Мойсея, що впав на порозі мети, продовжать інші, то його сорокарічні зусилля були недаремними.
Отже, Україні в майбутньому світить зоря національного визволення і самостійної державності — таке тверде переконання Івана Франка. Це пророцтво збулося: нині український народ справді хазяйнує «в своїй хаті».
Який висновок після прочитання поеми можна зробити? Не зневірюватися н Богові, ворогів зборювати, не слухати слабодухих та зрадників.
Надзвичайно важлива вказівка І. Франка на джерело Мойсеевої розгубленості. Це джерело — втрата віри в свою правду, сумнів у
Егоїзм - такий огидний порок, який ніхто не пробачить в іншій людині і ніхто не визнає в самому собі.Влюблений в себе не може бути здатним на справжню любов. Егоїзм - це найстрашніший порок, що отруює любов. Якщо ти егоїст, краще не створюй сім'ї, адже ти можеш зламати життя не тільки собі.Адже ти не помічаєш оточуючих проблем, ти зациклений на самому собi.Твiй престиж тобі буде важливіший, ніж сім'я.Ти втрачаєш життя, віддаючи його повністю на зовсім непотрібним доказам.Егоїстична людина -явище малопривабливе. Людина перш за все повинна бути великодушною і щедрою, адже це єдині складові успіху в спілкуванні, дружбі, родинi.Егоїзм є в кожному, це людська природа і проти цього, як то кажуть, не попреш. Просто в деяких людей егоїзм "здоровий", нормальний, а у деяких просто гіпертрофований. У другому випадку з цим треба боротися, так як дуже напружує близьких тобі людей, вони намагаються до на що витрачають своє життя заради вашої, щоб врятувати Вас. якщо не боротися з цим незабаром ви станете зовсім байдужою, бездушною людиною.Людиною, яка готова на все заради своєї вигоди, свого задоволення.І можна вважати що це людина без душі!
Опис зовнішності:
” … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…”; “… посивілою в козацьких справах головою”. Порівняння: “і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю”.
У скруті:
“…і заплакав старий кремезний козак”.
Запальний:
“старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився”. Переваги: “Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога”.
Впертість:
“Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…”.
Був чудовим оратором:
“…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці”. Думка старшого сина: “Усе, старий, знає, а ще й прикидається”. Сам Тарас Бульба вважає: “Я – козак”.
Матір двох синів, дружина Бульби:
“Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка”.
У дружини не було власної думки:
” …вона не сміла ні в чім суперечити”.
У нього присутнє зневажливе ставлення до жінки:
“… вона – баба, вона нічого не тямить…”.
Объяснение: