Объяснение:
Твір “Маруся” вважається першим прозовим твором нової української літератури, а Квітку-Основ’яненка – батьком української прози (фундатором).Рід літератури: епос.
Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,
Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти,
Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей,
Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.
Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга).
Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.
Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки заможних селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.
Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:
експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота);
зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);
розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);
кульмінація (смерть Марусі);
розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).
Основний конфлікт у творі — сентименталістський: між почуттям щирого кохання двох людей і невблаганною долею,, що присудила їм розлуку. Окрім нього, проглядається і соціальний конфлікт — на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати свою єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Проте він дає згоду на шлюб тоді, коли Василь змушений іти на службу в місто до купця, щоб заробити гроші й знайти собі заміну в солдати.
Повість наснажена позасюжетними елементами. Митець з любов’ю передає яскраві картини життя українського села, використовуючи розлогі пейзажі та етнографічні описи: одягу, побуту, культури взаємин, інтер’єру української хати, українських обрядів; розкриває психіку героїв, їхній внутрішній світ, сильні почуття і переживання.
Композиційною особливістю є обрамлення сюжету повісті: початок і кінець тексту стає художньою рамкою, в якій оповідач висловлює повчальні сентенції, міркування, що допомагають збагнути ідею твору.
Проблематика «Маруся»:
батьків і дітей;
соціальної нерівності;
спроможності на глибокі почуття простих людей;
життя і смерті;
пошуків щастя.
Примітки: Образи Марусі та Василя відчутно ідеалізовані; автор вдається до психологізму в розкритті характерів — це яскраві ознаки сентименталізму. Найяскравіше втілені риси сентименталізму в образі Василя: психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, важке переживання смерті коханої, добровільний відхід від мирського життя, смерть від туги тощо. Рисами реалізму в повісті є змалювання картин народного побуту, обрядів і звичаїв, відтворення тяжкого лиха — рекрутчини.
Г. Квітка-Основ’яненко першим в українській літературі утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком». Пізніше це ім’я поширилося й закріпилося, і сьогодні Г. Квітку-Основ’яненка називають «батьком» української прози.
У цьому завданні необхідно довести, що твір І. Липи «У невідому путь» є притчею.
За жанром твір І. Липи «У невідому путь» є притчею. Це повчальна розповідь про життя черепахи, яка прагне дістатись сонця. Метою цього твору, як і будь-якої притчі, є викладання моральних та духовних істин. Як ця тварина йде до сонце, так і наш народ прагне дістатись самомтійності.
У будь-якій притчі має міститись дидактична ідея. У творі «У невідому путь» образ черепахи, який є алегоричним, навчає читачів наполегливості та цілеспрямованості. Адже незважаючи на разноманітні труднощі, вона здолала гору.
Притчі містять великий зміст та неабиякий задум. Вони досить легко сприймаються, написані доступною та урочистою мовою: «І полюбила черепаха сонце і місяць, і блакить небесну, і забажала до нестями пізнати їх». Черепаха – збірний образ, який уособолює весь український народ. І за до його тлумачення у притчі утверджуються певні думки: про незнищенність, прагнення до волі, соборності усієї української нації. У цій ідеї вбачається певна філософічність.
Отже, твір «У невідому путь», безперечно, є притчею, адже містить такі її ознаки: дидактичний характер, філософічність, алегоричні образи, урочиста манера оповіді. І. Липа обирає цей жанр для того, щоб простими словами довести читачу головну ідею – необхідно вірити у власні сили, щоб досягти перемоги у боротьбі.