Герой роману А. С. Пушкіна Герман - молода людина, обділений великим капіталом, але не гострим розумом, він гарний собою і завдяки німецьким корінню розважливий. Проводячи один з вечорів у конногвардейцев Нарумова, Герман як завжди лише гав за грою в карти, не беручи участі. За розмовою він випадково дізнається від Томського про його загадкової бабусі, графині Ганні Федотової, яка колись програла в карти дуже солідну суму, але завдяки таємниці, розкритої їй графом Сен-Жерменом смогу з блиском відігратися. Герман завжди мріяв розбагатіти заінтригований, настільки цікавою історією і з того вечора починає шукати зустрічі зі старою графинею. Завдяки закоханої Лізі, вночі Герману вдається проникнути в будинок Анни Федотівни. Тоді-то він і застає бідну стареньку зненацька, а вона помирає толі від старості, чи то від несподіванки пізнього візиту Германа, який погрожував їй пістолетом. Я не вважаю, що Герман вбив стару графиню, принаймні, він цього не хотів, йому всього лише потрібна була її таємниця. Пізніше він визнається Лізі, що у нього навіть пістолет не був заряджений. Звичайно, що ще залишається бідному хлопцеві, який хоче жити, а не існувати, ущемляючи себе в розвагах і задоволеннях. Вся справа в грошах. Бідолаха, Герман прагне швидше розбагатіти, накопичити капітал, що і призводить до настільки трагічним подіям.
Із давніх-давен уславилась земля українська піснями, які передавалися від покоління до покоління, від матері до дітей бережно, як найцінніші реліквії. Пісні розкривали духовний світ народу, його прагнення і сподівання, горе і радощі, давали сили в труді і боротьбі за визволення. "Українська народна пісня, - писав М. Стельмах, - увібравши в себе і грозовий, і барвінковий ласкавий світ, історію і побут, болючі роздуми і найніжніші почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоційне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями мелосу..." Доля української пісні сумна і велична. Незважаючи на перешкоди і лихоліття, вона вистояла і продовжує чарувати красою нові покоління. Кожна пісня, мов іскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав укладач збірки "Найкращі пісні України" Михайло Шевченко: "Вона має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям духовності - має дух!" Народна пісня - це насамперед історія України та невмирущість душі народної, це світ життя і боротьби, надій і сподівань, які не покидають людину і в найтяжчі часи. Минають століття, змінюються суспільні устрої, потрясають світ війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші зі своїми смаками й уподобаннями. А народна пісня залишається, даруючи свою красу та неповторність. Народна пісня зоряно, незгасно Горить в моєму серці повсякчас, Вона мене виводить на дорогу. Вона мені просвітлює віки, Де радість і печаль мого народу Врослися в древа вічного гілки.
Відповідь:
як варіант
1. Пастушок потрапляє до дивного міста.
2. Зустріч із дідусем.
3. Дідусь розповідає пастушку свою історію і розкриває таємницю про те, як можна вибратися з міста.
4. Пастушок пропонує дідусю свою до разом з дідусем виходить з міста.
5. Пастушок опиняється серед рідних скель, але замість дідуся знаходить у себе на плечах мішок із самоцвітами.
Пояснення: