Епітети: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі.
Порівняння: Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води; Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками.
Метафора: в просторів солодкому чарі
Перифраз: як та купина, що горить - не згора
Метонімія: чужинців в зелених мундирах (маються на увазі фашисти), в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях (маються на увазі захисники)
Риторичне звертання: Юначе! Дівчино!
Фразеологізм: Всім серцем любіть.
Інверсія: В годину щасливу і в радості мить; всім серцем своїм .
Объяснение:Лох-несское чудовище — монстр, который, согласно шотландской городской легенде, обитает в озере Лох-Несс. На самом деле существовать не может, потому нечто столь большое бедная экосистема озера просто не прокормит. Первые представления о нём возникли из жития святого Колумбы, который укротил зверя близ озера. Другой возможный корень мифа — легенды о келпи, мистическом коне с крайне длинной шеей, который увлекает забравшихся на него путников в воду и топит. Какой бы миф ни был изначальным, в XVIII в. он переродился в виде рассказов о живущих в озере гигантских саламандрах или рептилиях. Веком позже существо обрело длинную шею и в общем стало походить на плезиозавра. В такой форме оно и существует до сих пор, являясь , самым узнаваемым криптидом.
Несси настолько популярна, что стала почти синонимом городских мифов, наравне с инопланетянами и правительственным заговором, так что зачастую её добавляют туда, где нужна отсылка на подобные представления. Как вариант — зачастую в произведениях объясняется, с чем на самом деле связаны мифы о Несси. А ещё шотландское loch — «озеро» — дивно звучит в русской транскрипции, что только добавляет обитательнице озера популярности в соответствующей среде. Ибо верующий в чудовище, по словам покойного Сергея Мавроди, не мамонт — не вымрет.
Любов — це, мабуть, найважливіша цінність в житті кожної людини. Будь-хто з нас мріє бути по-справжньому коханим і єдиним, неповторним.
Любов буває дуже різною: до Батьківщини, батьків до дітей і навпаки дітей до батьків, буває кохання між чоловіком і жінкою, любов між друзями, а також любов до Бога.
Насправді це дуже складне і найбільш незрозуміле почуття, яке тільки може мати людина. Воно часом буває помилковим, дозволяючи нам бачити в людині те, чого в неї насправді немає. Але така любов часто-густо допомагає нам ставати кращими, розвиватися і вдосконалюватися. Часом вона змушує нас бути щасливими лише тому, що наша кохана людина щаслива і знаходиться поруч з нами.
У просте слово «любов» кожен вкладає свій зміст. Один створює в ім’я високого почуття безсмертні шедеври мистецтва, інший іде на злочин. Хтось здуває пилинки один з одного, а хтось живе в упевненості, що б’є значить любить. У когось від любові очі сяють внутрішнім світлом, а хтось готовий від туги розлучитися з життям. Але на питання, що ж таке любов: кара чи нагорода, ще ніхто не сказав, що любові немає взагалі, або на цю тему йому навіть говорити не хочеться.
Я вважаю, що любов — це нагорода. Вона, мені здається, не може бути покаранням, якщо вона від Бога. Але взагалі буває любов і від лукавого: от дивишся на людину і не бачиш, яка вона є, мучишся з цим почуттям. Якщо ми говоримо про любов між чоловіком і жінкою, однозначно не скажеш. Це життя, тому є в коханні і плюси, і мінуси, і радощі, і труднощі. Але, якщо любиш, через труднощі пройти легше. Любов — це дуже складно, і чим довше живеш та більше розумієш, тим все складніше. Легко і просто все тільки у дурників.
Я більше схиляюся до того, що любов — це все-таки нагорода. Вона робить нас духовно багатшими, дає опору в житті. З коханою людиною можна розділити все, що нас радує і тривожить, вона завжди підтримає у важку хвилину. Але таке щастя дається в житті не кожному. Так що це точно не покарання.
Отже, коли улюблена людина поруч любов можна вважати нагородою, якщо її немає — покаранням. Загалом я на цю тему особливо не замислювався, але якщо обирати одну з двох відповідей, я б сказав, що любов — це нагорода.