Одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. Це був зовсім звичайний літній день. Я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. Від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось.
Одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. Його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок. Через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. Схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів. На грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. Потім я зрозумів, що то був перекладач.
Я підійшов ближче. І сказав:
- Не дуже-то тямовитий у тебе костюм!
Крихітка-космонавт відповів:
- Нашій цивілізації так не здається.
Я вирішив запитати:
- А де ця ваша цивілізація?
- О, дуже далеко! Я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо.
Але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця.
- А як ти сюди потрапив?
- Мій космічний корабель вийшов зладу. Ходімо, я тобі його покажу.
Спочатку я мав сумніви. Але коли я побачив цей дивний пристрій - вони зникли. Це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників. Я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. У голові запаморочилось і я впав. А коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. Друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. Але ж ви вірите?
Ворог - людина , яка бореться з тобою за свої, протилежні твоїм , інтереси. Так каже тлумачний словник. Чи можна такого пробачити? А за що його пробачати? За те, що він має власну думку чи власні бажання? Але ж і його ворог такий же самий ! Якщо б ти відступив, то й ворог би облишив би ворогування. Але для тебе важливе те, що вас зробило ворогами, то , можливо, й для нього це занадто важливе.
Щоб не зробив твій суперник, треба пробачати, хоча б заради своєї душі. Бо злість, образа чи ненависть роблять людину беззахістною, вразливою, нервовою, здатною на дуже погані вчинки, за які потім буде соромно. Непробачене руйнує душу , в якій живе.
Пробачати треба всіх і за все заради свого майбутнього.
І ще одне питання : а чи ти такий безгрішний, що маєш повне право не пробачати інших ? Гадаю, цим все сказано.
Ну как сказать друзей, коллег