Людям постійно необхідно нагадувати про те, наскільки важлива для кожного з нас природа і все навколишнє середовище. Щоб зрозуміти це, потрібно просто озирнутися навколо й усвідомити, що людство вже завдало величезної шкоди екології. Велика кількість тварин, рослин, інших видів живих істот назавжди зникла з лиця землі, і виною тому людина. Здається, представники багатьох країн вже стрепенулися і почали запроваджувати закони по захисту навколишнього середовища, але в той же час прогрес диктує нам необхідність вирубувати ліси, осушувати водойми тощо. На щастя, нагадування про важливість природи назавжди зберігається для нас в літературі, в тому числі й українській. Зокрема, нагадування це міститься і в прочитаних мною творах Бориса Харчука і Євгена Гуцала.
Найбільше з усіх прочитаних мною творів двох цих автором мене вразив твір «Планетник» від Бориса Харчука. У ньому розповідається дивовижна історія того, як природа-мати нагородила хлопчика надприродними здібностями, завдяки яким він зміг налагодити власне спілкування з природою, навчитися отримувати з неї користь. Але, на превеликий жаль, використовувати свій природний дар на благо людей Планетник так і не зміг. Злі і дурні люди розцінили його здатність змінювати погоду, спілкуватися з тваринами тощо як співпраця з силами зла, з самим дияволом. Через це Планетник був змушений зникнути, він так і не зміг навчитися приносити користь людям. Борис Харчук зміг показати всім своїм читачам, яким чином природа може обдарувати людину, дати їй все, щоб він був успішним у своїй взаємодії з навколишнім середовищем і міг витягати з неї користь, не завдаючи при цьому їй шкоди. На жаль, сучасні люди поки що не слухалися завітів українського письменника і шкодять природі-матері.
Досить трепетно ставився до природи й Євген Гуцало. Це відомо мені як по його біографії, так і за переліком його творів. Одним з прочитаних мною творів став «Олень Август». Так, в ньому не міститься велика кількість описів природи, але є певний натяк на те, що мати-природа людині приносить велику користь. В уяві маленького хлопчика, який мріяв зняти свій власний фільм, велику роль грали описи природи – рослин, тварин. Без них головний напевно не зміг би уявити все настільки барвисто, якби не був натхненний на це природою.
Завдяки українським письменникам ми можемо постійно переконуватися в тому, що мати-природа в усі часи відігравала важливу роль в житті людини. Звичайно, з цієї причини її потрібно берегти. Людина – невід’ємна частина природи. Втративши її, вона втратить себе і своє життя.
Дуже важко сучасній людині зберегти індивідуальність. Адже під тиском суспільства, призирства і приниження, люди стараються підпорядковуватись під стандарти, щоб не виділятись і не притягувати косі погляди. Але чи можливе збереження власної індивідуальності? Я вважаю, що безперечно так. Коли людина прагне звершень, чогось нового і можливо нестандартного, то вона повинна цього досягати. Тільки справді сильні душею і цілеспрямовані особи, можуть йти до своєї мети не дивлячись на чиюсь думку. Людям, які хочуть виділятись з маси, але бояться через призирство, напевно слід попрацювати над власною самооцінкою, обдумати чи справді вони повинні прислуховуватись до думки кожної людини? Адже прислуховуватись до порад - дуже важливо, коли вони дійсно корисні. Але корисні поради можна почути тільки від рідних, близьких по духу людей. Та не слід боятися, життя ж одне. На те воно нам і дано, щоб здійснювати свої мрії, щоб по справжньому жити, а не існувати. Індивідуальність для кожного різна. Хтось вважає за індивідуальність висловлення подекуди власної думки, хтось щоб виділитись носить яскраву одежу, а деякі творять нерозсудливі і божевільні вчинки, які можливо не дуже хороші з точки зору моралі та етики, але все ж таки приносять бажане задоволення. Зберегти індивідуальність, не означає підвергати своє або чуже життя небезпеці. Просто деякі люди самі розуміють, що хочуть чогось нового, а когось треба підштовхнути на потрібну дорогу.