3. Том - головний герой оповідання "Усмішка" Рея Бредбері. Він дуже кмітливий та розумний. Проте, він не перестає буди дитиною. Том щирий, відкритий, добрий, як і більшість дітей. Він не здатен на зраду, підлість. Стоячи серед руїн, він зумів роздивитися те, про що дорослі вже давно забули. Це це говорить про те, що він мав добре серце і тонку натуру. Цей хлопчик витримав екзамен на людяність. Він єдиний не зміг плюнути в картину. Том відмітив, що вона гарна. Він зберігає усмішку Джоконди як реліквію.
4. Імя героя - Джордж Плейтен
Твір, у якому він діє, автор твору - "Фах", Айзек Азімов
Вік - 17 років, але в творі мало бути скоро 18
Батьки - Плейтен - був дипломований трубоукладач, а його мати в творі не вказується.
Професія, яку мріє здобути - Програміст
Місце проживання героя - на Землі
Місце, де відбуваються події -Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці.
Ситуація, в яку потрапив герой, його дії і поведінка в цій ситуації - Йому не змогли дати фах, адже у нього було нестандартне мислення.
Риси характеру героя -1. ДопитливістьПрагне швидше навчитися читати, хвилюється, багато читає 2. СамостійністьРозуміє, що знання «збирають по краплині» 3. ЦілеспрямованістьЧітко поставив мету – стати програмістом 4. Сила волі, наполегливістьНамагається довести своє право на самовизначення лікарю Антонеллі, Омейні, Тревіліану, новіанину, Інженерку, не відступає перед перешкодами 5. Здатність до емоційного сприйняття дійсностіЗмінюється душевний стан героя – гнів, відчай, розпач, лють, занепокоєність, сором, збудженість 6. Здатність до подальшого розвитку Впевнений, що зможе сам поповнювати знання з книжок, думаючи.
Наприклад за творами звірина школа.
Объяснение:
Друзі справжні — мов брати рідні
Народна мудрість
Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися.
Повість "Тореадори з Васюківки" теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так захопила двох друзів Івана Реня і Павла Завгороднього, що іноді вони втрачають відчуття межі між реальністю та уявним світом, створеним ними самими.
Вже з перших рядків повісті починаєш розуміти: доведеться сміятися. І сміятися багато та весело. Такий незвичайний колорит сільського дитинства зобразив письменник. Пригоди героїв повісті починаються змалку. Пискнув неправильно хлопчина власне ім'я. От і прозвали Явою на все життя. Але немає коли засмучуватися з цього приводу, бо виникає стільки справ, що не вистачає часу замислюватися над тим, як там тебе називають. Та ще й є друг Павлуша, який виручить і до що-небудь придумати.
Ява і Павлуша не вигадники. Це дві "бомби уповільненої дії", хоч у їх вчинках немає злого умислу, а тільки добрі наміри. Адже добру справу хотіли зробити хлопці, коли проводили першу лінію метро у Васюківці. Порятунок маленького песика Собакевича із занедбаної криниці взагалі можна назвати подвигом без будь-яких жартів: далеко не кожен спуститься на дно напівзруйнованого колодязя. Щоправда, енергія у хлопців б'є через край. Тому навіть добрі справи часто перетворюються на комічні ситуації, що викликають сміх.