«Зажурилась Україна» аналіз (паспорт) Рік написання – середина ХІХ ст. (записано її в Новомосковському повіті Катеринославської губернії). Тема «Зажурилась Україна»: показ страждань українського народу від нападів турецько-татарських орд.Ідея «Зажурилась Україна»: заклик до мирного населення єднатися з козацьким військом для захисту рідних земель. Основна думка: лише одностайні дії всього народу можуть врятувати країну від зруйнування. Жанр «Зажурилась Україна»: історична пісня. Рід літератури: ліро-епічний твір. Віршований розмір: семистопний хорей Римування: паралельне
Астрід Ліндгрен
Серед 35-ти всесвітньо відомих книг, створених письме-
Нницею, чи не найпопулярніші у всьому світі дві її книги: «Пеппі
Довгапанчоха» та «Пригоди Карлсона».
Народилася майбутня письменниця 14 листопада 1907р.
у шведській провінції Смоланд, у звичайній селянській родині, і
назвали її Астрід Анна Емілія Еріксон.
Славу письменниці принесла її перша книга – про невси-
дющю, на перший перший погляд – розбишаковату і ні на кого
не схожу, але водночас і схожу на багатьох її ровесників, та й
на саму письменницю.
Постає питання. Як це дівчисько з’явилося в уяві письме-
нниці? Тут можна відповісти прислів’ям: «Не було б щастя,
та нещастя до Коли маленькій Карін, донці Астрід
Лідгрен, було сім років, вона тяжко захворіла і лежала в ліжку
кілька довгих місяців... Щовечора вона просила, аби мама розпо-
відала їй якісь історії. Астрід Ліндгрен уже й не знала, про що
розповідати, й доня сказала: «А ти розкажи про Пеппі Довгапанчоху!» Ось так народилась ця історія.
А тепер – іще про народження одного з найвідоміших геро-
їв Астрід Ліндгрен: про Карлсона, що живе на даху. Відома річ:
діти страшенно не люблять довго лишатись вдома на самоті,
тому і вигадують собі усіляких друзів.
Одного разу маленька Карін знову попросила маму розказа-
ти історію вже про Карлсона. Мати розказувала донечці фан-
тастичні пригоди про Карлсона, та його маленького друга, якого
звали Малюк.
Я перекрнана, що дитина, яка прочитає якусь із цих двох
книжок то не покладе її вкуток, або викине, а навпаки покладе
на видне місце, щоб всі бачили, та також захотіли прочитати.
Відповідь:
може з цього щось підійде:
Остап: опис: «Заходяче сонце.. осявало…. його, стрункого й міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю..», пан про нього каже: «Бунтар,… гайдамака! Він мені людей баламутить!». Остап волелюбний: бо з дитинства «..він пас панську худобу». Любов до волі привив йому з дитинства дідусь «Воля, воля і воля! Се чарівне слово, споетизоване столітнім дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення», Остап так каже про свій народ: «… злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…», а тому, коли він утік, то в нього було таке відчуття «Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю з дитинства..». Остап любить свого дідуся «На згадку про діда Остап почув щось тепле у грудях»,
Соломія: аж ніяк не тендітна дівчина « велика, як на доброго мужика, постать», «як велетенська чавунна постать», у неї «..свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся…», сильна «…з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка». Соломію пан «силою оддати її за свого хурмана». Опис Соломії, коли вона втекла слідом за Остапом, переодягнувшись парубком: «Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком». Соломія каже про своє життя «..все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне...», Мріє : «Вони оселяться в слободі, вона хазяйнуватиме, а він із Січі наїздитиме додому, а то й зовсім облишиться на господарстві..», для Остапа «…задля нього вбралась у штани та ладна мандрувати хоч на край світу…», щоб утекти з Остапом вона обрізала своє довге волосся «Довгі пасма чорних кіс, мов мертві гадюки, тихо зсувались по плечах додолу і лягали на землі дивними покосами»,
Пояснення: