Людина завжди прагне мати гармонію в своєму житті, бути щасливою. Все має бути досконало. Не можна зупинятися на досягненому, варто завжди прагнути більшого та бути впевненим у своїх власних силах. Треба пізнавати себе, працювати над своїми вадами та скоєними помилками. Якби не було б в людському житті горя, то не було б і радості. Радість в життя людини завжди приходить у час перемоги. Людська вада – це егоїзм. Людину з такою рисою характеру завжди будуть обманювати, зраджувати, не будуть прислухатися до її порад. Тому найголовніше – це взаєморозуміння людей. Якщо ти хочеш, щоб до тебе добре відносились, то і відповідно стався до інших. В такому випадку вони відповідатимуть тобі взаємністю. Я хочу бути для кожної людини хорошим співрозмовником і вміти підтримати будь-кого в важку для нього хвилину. Без праці над собою та значних старань не можливо цього досягнути. Тому я намагаюся працювати над помилками та ставитися до оточуючих так, якби хотів, щоб вони ставилися до мене. Виходить це мені чи ні, судити важко. Гадаю, про це мають сказати мої співрозмовники, друзі та рідні.
Объяснение:
Події середини і другої половини XVII ст. стали переломними як в історії козацтва, так і в історії українських земель. У вогні повстання під проводом Богдана Хмельницького та війн згоріла «стара Русь». А на місці «старої Русі» народилася Україна, де козацтво відігравало провідну роль.
Повстання привело до творення на теренах України автономної козацької державної структури, яка в нас переважно іменується Гетьманщиною. Однак у цей час Україна стала ареною постійних бойових дій, в яких брали участь військові сили різних держав. Розколотим виявилося й українське суспільство.
У козацькому середовищі не було єдності. Особливу позицію займала Запорозька Січ. У 1649 р. Хмельницькому довелося жорстоко придушувати повстання січовиків. Тобто гетьман та його оточення, ведучи війну із представниками «старого ладу», йшли також на придушення радикальних революційних елементів.
Чи не нагадує це нам події визвольних змагань 1917 — 1920 рр., коли буйним цвітом процвітала в Україні багатопартійність? Причому часто ця багатопартійність поєднувалася з безпринципністю, змінами політичних орієнтацій, постійною міжусобною боротьбою. Траплялися тоді й намагання з боку революційної влади придушити радикальні елементи.
А хіба не те маємо за часів незалежної України? Є в нас численні партії, які в будь-який момент готові «поступитися принципами» — якщо є відповідний матеріальний інтерес. Вони ведуть між собою міжусобну боротьбу за шматок державного пирога. Це начебто є демократією. Хоча правильніше таке явище іменувати охлократією.
Хмельницький, розуміючи, що не можна спиратися лише на радикальні козацькі елементи, прагнув залучити до побудови Гетьманської держави «стару еліту», яка мала управлінський досвід. Серед козацької старшини опинилися люди, які свого часу працювали в державних структурах Речі Посполитої. Такими були генеральний писар Гетьманату Хмельницького Іван Виговський та його оточення.
Объяснение:
Пппсап