Настало тепеле-тепле літечко. Ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки. Яка чудова пора. Десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. Повсюди кипить робота.
Неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я Красень .Був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.
Одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. Кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. Проте не такі як наш герой. Красень одразу ж усім сподобався. Минав час. Всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. Пройшов тиждень, другий, третій... Друзі почали набридати Красеню. Дружні стосунки руйнувалися на очах. І ось Красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. У відповідь друзі дуже образились і пішли.
Одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. Вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. Ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. Красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова :"До ть, будь ласка!! Рятуйте".
Почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися допомагати бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. Ворог був покараний, а друг врятований. Красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.
Шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї.
Від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.
Через 20 років том вже був одружений на беккі течер і мав 2 синів і одну доньку.синів звали джон і деві а доньку ен. а гекльбері фін покохав дівчину , що зустрів через 13 років. цю дівчину звали ребекка. фін мав 1 сина якого назвав в честь кращого друга дитинства тома. він мандрував планетою разом із сімєю бо працював механіком на залізничному депо. а том сойер був відомим на увесь світ адвокатом його честність і справедливість надали йому неймовірного успіху у справі.вони зустрілися на морі і згадували своє дитинство з неймовірним відчуттям гордості за себе
Яцей хлопчик не заслужив того як з ним поводилися, можливо з однієї сторони він був халамидником, але зовсім з іншої це був просто хлопчик, який хотів мати друзів. він часто ризикував життям. але він був чесним, і коли толикові знадобилася він кинувся у крижану воду та врятував його, після того захворів, а батьки ще й побили його. через кілька днів він помер. знайомство з ним показує нам, що він був чесний, ніколи не брехав, любив бійки, заважав хлопцям спокійно гратися, робив шкоди сусі. але я він робив це, тільки тому що, щоб показати себе. і це в нього вдавалося, він любив робити те чого не можна, і в один момент це його погубило.
Настало тепеле-тепле літечко. Ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки. Яка чудова пора. Десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. Повсюди кипить робота.
Неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я Красень .Був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.
Одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. Кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. Проте не такі як наш герой. Красень одразу ж усім сподобався. Минав час. Всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. Пройшов тиждень, другий, третій... Друзі почали набридати Красеню. Дружні стосунки руйнувалися на очах. І ось Красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. У відповідь друзі дуже образились і пішли.
Одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. Вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. Ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. Красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова :"До ть, будь ласка!! Рятуйте".
Почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися допомагати бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. Ворог був покараний, а друг врятований. Красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.
Шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї.
Від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.