Коломийки не існують відокремлено як маленькі дворядкові пісеньки, а об´єднуються у віночки (в´язанки), чи тематично циклізуються з трьох-чотирьох та більше строф. Сталого поєднання, як правило, нема. Виконавці об´єднують їх експромтом, добираючи до конкретної ситуації, місця, умов виконання, аудиторії на основі спорідненості змісту, асоціацій чи спільного заспіву.
Завдяки легкій віршованій формі коломийки є одним з найбільш імпровізованих жанрів. Деякі народні виконавці спонтанно складають коломийки до різних життєвих ситуацій.
Пісня супроводжує людину все життя. І в радості, і в горі, у великій печалі і в години душевного піднесення співають люди. Все, що є на душі, виливають українці в піснях. Які б події не відбувалися в Україні, всі вони знайшли своє відображення у піснях.
Минають роки, помирають учасники подій, а пісня залишається вічною.
Саме з народної пісні ми дізнаємося про великого сина української землі Богдана Хмельницького; про народ, який піднявся проти ворога, про ту ціну, якою дісталася сподівана воля.
Михайло Стельмах високо оцінив народну пісню. Він писав: "Народна пісня-насамперед, історія землі української та невмирущість духу народного".
Пісня-серце народу, його душа і крила. Витворена народом, вона часто ятрить наше серце, зачаровує красою і милозвучністю, багатством тем і глибиною почуттів. Живи вічно, пісне, і всі ми станемо щедріщими, чистішими у помислах і вчинках.
Объяснение: