У меня так
Правда не очень кратко(
Коли Іван Сила тільки почав помічати свої здібності, вирішив він піти на «Шоу талантів».
От він вже стоїть перед великою залою, де буде все проходити. Всередині було дуже багато людей, подивитися прийшло майже пів міста. Іван одразу пішов за куліси готуватися, він виступав третім. Через декілька хвилин все почалося. Першим виступав Тарас Лисиця. Це силач зі столиця. Багато хто його знав. Як тільки він вийшов на сцену зал почав аплодувати і підтримувати його. Спочатку він підіймав штангу вагою 100 кг, потім він забивав цвяхи в дерев’яну дощечку руками. Коли виступ закінчився по залі пройшлася ще одна хвиля оплесків. Судді його дуже хвалили і звичайно ж він перейшов у другий етап конкурсу.
Коли виступав другий учасник, Тарас підійшов до Івана:
- Привіт, мене Тарас звати. А тебе як?
-Я Іван.
- І що в тебе за талант?
- Мені здається що я досить сильний. Наприклад, коли на роботі всі підіймають один мішок, я можу підняти чотири.
- А ким це ти працюєш, що мішки таскаєш? – засміявся Тарас.
- Грузчиком на вокзалі. Я сюди на заробітки з села приїхав, -спокійно відповів Іван.
- З села? - ще дужче розсміявся той. – І ти думаєш, що в тебе є шанси після мого виступу?
- Думаю, є.
Може Іван хотів ще щось сказати, але ведучий оголосив його ім’я. Іван вийшов на сцену, розказав трішки про себе і почався виступ. Він рвав залізні ланцюги, гнув пальцями цвяхи, підняв штагу вагою в 160 кг. Всі почали йому аплодувати. Вкінці він лежав на розбитому склі, тримаючи на собі 500 кг ваги. Коли виступ закінчився, всі аплодували стоячи. Він також перейшов у другий етап. Іван Сила пішов за куліси і зустрівся там з Тарасом Лисицею.
- Це.. Т-ти.. Як..? Мене тренували найкращі спортсмени, і якийсь простак з села зміг виступити краще мене??
- Виходить, що так. Не має значення звідки ти, головне, хто ти…
Уже в драмі “Сто тисяч” він розкриває характер глитая глибше, досконаліше. Головний персонаж Герасим Калитка – український “чумазий”. Єдина святиня для нього – це гроші. Він черства людина до всіх, але коли згадує про гроші і землю, то його черствість
де й дівається: “Як радісно тебе загрібати до купи, в одні руки…”
Калитка сам не доспить і родичам, наймитам не дає часу на відпочинок, бо вважає, що праця – то гроші, багатство: “Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають”.
На думку Калитки, далеко не заїдеш на одній ощадливості, тому він шукає інших шляхів збагачення. Він обдурить кого завгодно. Це й погубило його, адже той, хто обдурить іншого, обов’язково сам пошиється в дурні.
Калитка ж спробував обдурити шахрая досвідченого, та той йому, замість грошей, підсунув мішок з чистим папером.
Герой п’єси, доведений
до відчаю, вирішує покінчити зі своїм життям. Але коли вийняли з петлі, він говорить: “Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!”
Герасим засліплений жадобою, тому й сам винен у тому, що з ним сталося. Життя для нього нічого не варте. Це потворне явище у будь-який час і в будь-якому суспільстві.