Дружба... Кожен розуміє це по-своєму. Для мене дружба – те, без чого життя неповноцінне, тому що друзі – це невід’ємна частина нашого життя. На мою думку, справжній друг – це той, кому можна довірити свої секрети; той, до кого можна звернутися за до або порадою - і він неодмінно до той, на кого можна покластися у будь-якій ситуації. Саме для цього й існують справжні друзі. Лише справжні друзі готові піти за тобою у вогонь і у воду. Недарма ж існує прислів’я: «Друг пізнається в біді». Справжній друг не тільки до у скрутну хвилину, а й щиро порадіє за твої успіхи. За словами французького письменника-мораліста Жана де Лабрюйєра: «Довіра – перша умова дружби». Якщо друзі не довіряють один одному, то вони не зможуть нормально спілкуватися. Також важливою складовою дружби є безкорисливість. Адже якщо дружба побудована на взаємовигоді, то це вже не дружба. Людина, яка пізнала дружбу – щаслива людина. Між друзями існує ніби нитка особливого зв’язку. Саме тому необхідно цінувати своїх друзів як найцінніший скарб, берегти як щось найдорожче.
Давня весна (скорочено) (Українка Леся) Була весна весела, щедра, мила.
Промінням грала, сипала квітки.
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: "Весна для всіх настала.
Дарунки всім несе вона, ясна.
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна".
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки.
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Я Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Вірш Лесі Українки "Давня весна" автобіографічний, пов’язаний із власними переживаннями поетеси, яка мала тяжку недугу й змушена була лежати, страждати через біль. Єдина її розвага й розрада клаптик голубого неба у вікні, гілка квітучої яблуні, свіжий вітерець, що долинає крізь відчинену кватирку, та пташині співи. Усе інше додавали уява й фантазія дівчини. Та давня весна запам’яталася, як дарунок долі, бо навчила цінувати найменші радості життя, загартувала волю. к та була, що за вікном цвіла.
2)Дубенський замок.
3) Тараканівський форт.
4)Берестечко.
5)Підгірці.
6)Олеський замокю
7) Кам’янець-Подільський.
8)Хотинська фортеця.