З цього твору я дізналася про дитинство Михайла і про життя в досить старі роки.
Михайлик хотів щоб лебеді не летіли, а залишались біля хати. Зимою він брав тазик і з'їджав з горки, але потім його сварила мати.
Михайло дуже любив читати, за це його знову сварила мати. Для того щоб отримати книжку він вкрав в матері гарбузове насіння, але половину віддав жебракам.
Коли тато Михайла повернувся додому, то сказав йому, що він піде в школу. Через те, що Михайлик уже вмів читати, то його перевели в 2 групу. Перші дні він ходив без взуття. Батько навіть ніс його на руках зимою до школи, але на щастя, йому змогли купити взуття. На той час взуття було дуже дорогим і багато хто ходив без взуття навіть зимою.
Скоро мав відбутися перший театр в місці. Михайлику було дуже цікаво, що то таке, бо він такого ще ніколи не чув. Проблема була в тому, що вхід був дуже дорогим. Михайлик вирішив прокрастися але в нього не вийшло. Коли його виносили з театру він зустрів того хто це усе спланував. Все таки його впустили в театр. Там він зустрів іще декількох хлопців які сховалися там ще з самого ранку і ждали початку. Вистава була така захватуюча і реалитична, що коли був момент де били жінку, то люди вилазили на сцену що би побити негідника.
Цей твір є дуже цікавим, оскільки тут розповідається про дитинство автора. Ми можемо згадати свож дитинство під час читання, і це чудово. До того ж можемо дізнатися про життя людей в ті часи.
Іронія – троп: приховане кепкування, глузування. Також уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Наприклад, із серйозним виглядом удавано стверджують протилежне тому, що думають насправді, про якесь явище чи людину. Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною, гнівною. Дошкульна, гнівна іронія близька до сарказму. Сарказм – троп: глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про кого чи про що він пише, говорить чи до кого він звертається. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії. Сатира – вид художньої літератури у прозі чи віршах, де зображення здійснюється через різке осміювання, критику всього негативного. Об'єкт висміювання часто малюється в перебільшеному смішному чи комічному вигляді. У вузькому значенні – вірші з таким змістом) - Сміх у творі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» можна дослідити: гумористичний чи сатиричний? Відповідь вмотивуйте. - Що і як висміює митець у п'єсі? (П'єса «Сто тисяч» є сатиричною комедією, тому що в ній гостро висміяно Калитку, його жадобу до наживи, шахрайство, крутійство, скнарість, лицемірство) - З кого насміхається автор твору? (Із Савки, Герасима, підкреслюючи їх заперечливість, відчайдушність у гонитві за легкою наживою) - Чи можна ці образи вважати комічними? (Так. В комічних образах викриваються негативні суспільні або побутові явища, висміюються людські вади, негативні риси характеру)
З цього твору я дізналася про дитинство Михайла і про життя в досить старі роки.
Михайлик хотів щоб лебеді не летіли, а залишались біля хати. Зимою він брав тазик і з'їджав з горки, але потім його сварила мати.
Михайло дуже любив читати, за це його знову сварила мати. Для того щоб отримати книжку він вкрав в матері гарбузове насіння, але половину віддав жебракам.
Коли тато Михайла повернувся додому, то сказав йому, що він піде в школу. Через те, що Михайлик уже вмів читати, то його перевели в 2 групу. Перші дні він ходив без взуття. Батько навіть ніс його на руках зимою до школи, але на щастя, йому змогли купити взуття. На той час взуття було дуже дорогим і багато хто ходив без взуття навіть зимою.
Скоро мав відбутися перший театр в місці. Михайлику було дуже цікаво, що то таке, бо він такого ще ніколи не чув. Проблема була в тому, що вхід був дуже дорогим. Михайлик вирішив прокрастися але в нього не вийшло. Коли його виносили з театру він зустрів того хто це усе спланував. Все таки його впустили в театр. Там він зустрів іще декількох хлопців які сховалися там ще з самого ранку і ждали початку. Вистава була така захватуюча і реалитична, що коли був момент де били жінку, то люди вилазили на сцену що би побити негідника.
Цей твір є дуже цікавим, оскільки тут розповідається про дитинство автора. Ми можемо згадати свож дитинство під час читання, і це чудово. До того ж можемо дізнатися про життя людей в ті часи.