Iз давнiх-давен уславилась земля украïнська пiснями, якi передавалися вiд поколiння до поколiння, вiд матерi до дiтей бережно, як найцiннiшi релiквiï. Пiснi розкривали духовний свiт народу, його прагнення i сподiвання, горе i радощi, давали сили в трудi i боротьбi за визволення. "Украïнська народна пiсня, Ї писав М. Стельмах, Ї увiбравши в себе i грозовий, i барвiнковий ласкавий свiт, iсторiю i побут, болючi роздуми i найнiжнiшi почуття, воiстину генiально поєднала пристрасне й емоцiйне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями мелосу... "
Доля украïнськоï пiснi сумна i велична. Незважаючи на перешкоди i лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати красою новi поколiння. Кожна пiсня, мов iскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав укладач збiрки "Найкращi пiснi Украïни" Михайло Шевченко: "Вона має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям духовностi Ї має дух! " Народна пiсня Ї це насамперед iсторiя Украïни та невмирущiсть душi народноï, це свiт життя i боротьби, надiй i сподiвань, якi не покидають людину i в найтяжчi часи.
Минають столiття, змiнюються суспiльнi устроï, потрясають свiт вiйни i голодомори, на змiну одним поколiнням приходять iншi зi своïми смаками й уподобаннями. А народна пiсня залишається, даруючи свою красу та неповторнiсть.
Народна пiсня зоряно, незгасно Горить в моєму серцi повсякчас, Вона мене виводить на дорогу. Вона менi просвiтлює вiки, Де радiсть i печаль мого народу Врослися в древа вiчного гiлки. І не зважай уваги на кацапів=)
Маруся Кайдашиха: «терлась коло панів і набралась від них трохи панства», «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на цимбалах грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся.«Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем» Мелашка: вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха.«Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.»Це основна І характеристика деяких інших героїв на випадок. Мотря: «має серце з перцем», «бриклива, як муха у вку», заможна, галаслива, жорстока.«Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю.» Омелько Кайдаш: стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку.«Широкі рукава закачались до ліктів; з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.» Карпо: мовчазний, жорсткий, «з нього буде добрий посіпака», працьовитий.«Широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.» Лаврін: лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний.«Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.» характеристика образів твору “Кайдашева сім’я”.
Відповідь: В) селян-кріпаків