Хоч і народилася та виростала Наталка у заможній родині, але ніколи не цуралася простої праці. Виборний говорить про неї: «... яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». Після смерті батька живуть вони майже у злиднях, але Наталка не втрачає своєї життєрадісності, доброти, а спесивою і пихатою, як більшість міських панянок, ця дівчина ніколи не була. Вона сама характеризує себе у пісні:
Дівка проста, не красива,
З добрим серцем, не спесива.
І хоч не мала вона приданого, але до неї сваталися і дяк, і волосний писар, і підканцелярист із суду. А в п'єсі їй зізнається у коханні навіть возний, якому подобалась в ній її краса, доброта, працьовитість і співучість, бо Наталка не тільки знає сама багато пісень, але і складає їх сама. Зокрема, усе село знає її пісню про Петруся — «Вітер віє горою». Наталка відмовляє усім женихам не тому, що чекає на когось багатшого, а тому, що з дитинства кохає Петра. Вона вважає, що люди одружуються, щоб разом хазяйнувати, жити дружно, бути вірними і підтримувати один одного до смерті. А з людиною, до якої не лежить серце, Наталка не може бути щасливою, тому для неї краще закінчити життя у Ворсклі, ніж бути відданою за нелюба.
Наталка Полтавка:
бідна іє тверді моральні принципиповажає матірвміє відстоювати своє щастя.
5 квітня Т. Шевченка було несподівано заарештовано і відправлено до Петербурга, де його кинули у каземат ІІІ відділу фортеці. Саме тут поет провів найжахливіші у своєму житті квітень і травень. Т. Шевченко тримався з гідністю, не каявся і не просив пробачення. Був стійким і несхитним. Незважаючи на тяжкі обставинй перебування в казематі, поет писав. Тут він створив 13 поезій, які пізніше об’єднав у цикл «В казематі».
Мотиви циклу «В казематі». Вірші, які складають цикл, вражають багатством жанрів: балади, пісні, ліричні поезії. Такою саме багатою є й тематика творів. У багатьох творах звучать мотиви розлуки, втрати рідних і коханих людей, духовного братства, тривожні роздуми про завтрашній день
Тікаю через те, що пан жорсткий постійні знущання над кріпаками. Тікаю, щоб почати все спочатку зі своїм чоловіком Остапом, тікаю, щоб бути незалежною вільною і радіти життю. Тікаю не знаючи куди, це головна проблема. В пошуках нового життя. Кожної митті страшно подумати про те, що нас можуть знайти і відправити назад до пана, іноді виникає питання заради чого я тікаю? Відповідь на це питання нелегко дати з одного боку воля і чоловік, з іншого постійний страх, переховування та інше. Надія на щастя керує мною і Остапом, це шалене почуття словами не описати... Залишитися в пана це було найгірший вибір тому ми вирішили тікати куди очі дивляться. Тепер ми ведемо бій не на життя, а насмерть, Наше втеча, це протест поневоленню кожна людина має право на слово і життя, на своє слово, не панське. Радіти кріпаку пан не дав права, хоча кріпак ти чи пан почуття є в обох! Але панські почуття цінуються, а кріпацькі ні. Краще бути вільним, але в розшуку ніж кріпаком. Якщо поміркувати то пан-це людина, а кріпак-це звір в клітці, пан забув що живе за рахунок кріпаків, а кріпак це-звір який хоче жити, радіти, посміхатися, а не боятися, так і в природі людина забула що живе за рахунок тварин, знущається над звіром, але якщо забрати в людини зброю то відразу людина панікує просить милостині у Бога, а звір хоч в клітці чи на волі веде себе гідно!