рахира было много наследственных пороков - злодийкуватисть, жестокость, нечестность, зависть - и не брезговала их. она поддерживала все темные инстинкты в саве и этим привязала его к себе.
анна всеми характеризуется как добрая, умная, благородная и порядочная девушка. она способна на искренние и пылкие чувства. но не может противостоять родственникам, над ней издеваются. одинокая душа не знала, к кому прислониться, поэтому не устояла перед михайловой любовью, не нашла в себе силы уберечь его детей. хорошо, что анна нашла в себе силы жить дальше, работать, быть такой же хорошей, и, наконец, заслужила счастье.
якщо думати про сучасність покоління, завжди хочеться згадувати молодих людей. дехто каже, що молоді люди, можуть змінити історію. молодь - то є основа будь якої нації. нажаль, зараз люди не мають певних моральних принципів, і це може вплинути на розвиток нації в подальшому.
в давнину, люди багато працювали. їх контролювала церква. але через моду і іншого такого, люди мало стали вірити в бога. але на мою думку, найбільшим ворогом сучасного покоління - це погана компанія і коли втрачається авторитет у старших.
але є й люди з моральним принципом, які поважають інших, не йдуть за стадом за людьми. я думаю, що вони будуть прагнути змінити майбутнє україни на ще краще.
Міф про перший день творіння Землі (так думали саме українці)
В ньому розповідається про мишу і горобця, які засіяли разом просо, та коли збирати — не помирилися, через це усі птахи зі звірами билися і птахи подолали звірів. У цій війні тільки один Птах лишився. Він запитав дозволу у Чоловіка, щоб той дав йому бика з'їсти, а потім попросив донести його до птахової хати. За це Птах дав Чоловіку «царствечко» у золотому яєчку із наказом не відкривати його посеред села, лише у полі. Чоловік не послухався і розкрив яйце посеред шляху, а відтіль ярмарок вискочив. Один подорожній допоміг Чоловіку ярмарок той зібрати і закрити у яєчко... У цьому міфі світ вийшов з яйця, подарованого людям Птахом.
Чому буває сумне сонце
Якось Сонце вкрало у батьків красуню дочку й узяло її собі за дружину. Брат дівчини пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила його, злякалася, що Сонце його запече, й сховала у погріб. Сонце прийшло, скинуло свої ризи на погріб, а брат ледь не загинув там од спеки. Тоді сестра відлила його водою й повела до хати. Сонце попросило брата, щоб той пішов замість нього на небо хоч на день. Хлопець погодився, вдягнув ризи й поліз на небо. Там він усе потрощив, поперекидав, набив вітра та мороза, що перешкоджали йому в дорозі. Потім забрав сестру та й утік разом із нею.
Сонце, побачивши безладдя на небі, так розсердилось, що цілий тиждень не показувалося людям.