Білі ворони-люди, які чимось відрізняються від нас, і ми у відповідь не можемо сприйняти їх особливості. Самі особливості можуть бути, як позитивними так і навпаки...Коли особливість позитивна, наприклад:людина обдарована, в неї талант до чогось- інші просто можуть заздрити,їм не подобається, що хтось краще них. Також є і негативні, наприклад: людина хвора- таким людям надзвичайно важко...Якою б не була риса, білі ворони частіше дуже добрі та чуйні люди, вони можуть до ншим, але не завжди витримують свої проблеми.Бути білою вороною важко, ти наче у окремому світі у якому лише ти-ворона.Ці люди сильні, бо бути особливим- тяжкий тягар, бо вони знають, що у особливих людей, особлива доля.
Театральна зацікавленість І. Карпенка-Карого сформувалась іще в Бобринці, де в драматичному гуртку він грав різні ролі у п’єсах Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Кухаренка, Гоголя, Островського. У Єлисаветграді, як згадував П. Саксаганський, будинок родини Тобілевичів на Знаменській вулиці був центром української культури: тут збиралася молодь на музично-драматичні вечори. Тут певний час мешкав М. Кропивницький, який із жовтня 1875 р. керував українською трупою, організованою І. Карпенко-Карим. А попереду гучна слава трьох братів Тобілевичів – видатних акторів української сцени: Панаса Саксаганського – «коміка», Миколи Садовського й Івана Карпенка-Карого, їхньої сестри – Марії Садовської-Барілотті.
