VІІІ розділ. Приїзд батька та продовження навчання.
1. Журба наболілої дитячої душі.
2. Мама втішає сина.
3. Зустріч Михайлика з Любою.
4. Розповідь дівчинки про сестричку, школу.
5. Знову навідались у загороду.
6. Тепла розмова до надвечір'я.
7. Інші можуть дражнити.
8. Зустріч з батьком.
9. «Завтра до школи поведу».
10. Сусідські розмови у хаті.
11. Учителька перевіряє знання хлопця.
12. Здібного школяра записують в другу групу.
13. Рецепт приготування чорнила.
14. Сніг за вікном.
15. Батько носить безчобітного сина до школи.
16. «Справжнісінькі чоботята» для сина.
МОЖНА ЯК КРАЩА ВІДПОВІДЬ
Зі святом Покрови збігається святкування Дня українського козацтва. Для козаків Богородиця Діва Марія була найбільшим значущим образом. Вони вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю – вважали заступницею і покровителькою. На Січі запорожці збудували церкву на її честь. До речі, саме цього дня козаки збирали Велику раду, де обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами. Запорожці настільки глибоко й щиро шанували образ Божої Матері й вірили в її силу, що навіть після того, як Катерина ІІ зруйнувала Запорізьку Січ, вони, ідучи за Дунай, несли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці.
Історія українського козацтва – це одна з найвеличніших сторінок життя нашого народу. Рятуючись від постійних нападів сусідів та набігів кочовиків, чоловіки гуртувалися для захисту своїх земель. На цьому тлі виникло козацтво, утворилася Запорізька Січ, а згодом івласна держава – Гетьманщина.
У найтяжчі часи іноземного поневолення козацтво виступало справжнім захисником рідного терену й оборонцем державницьких традицій України. Саме перший потужний спалах відродження нашої державності припав на Козацьку добу. На початку 17-го століття козаки наводили страху на сусідів, успішно громили турків-татарів на морі й повстали проти поляків, вимагаючи незалежності.
В Україні не знайдеться людини, яка не знала б про козаків. Козак у нашій культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї всього нашого народу.
Нині Кремль видає за «козаків» ряджених прихвостнів, крадучи українську історію. Та справжніми козаками сьогодні є мужні українські воїни, які боронять нашу державу від російського агресора на Донбасі.
Тож не скорилася ворогам Україна! Не перевелися іще козаки! Вони захищають свій ріднийкрай.
З 1926 — режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. У 1949-1951 і 1955-1956 — викладач ВГИКА. Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1940). Народний артист РСФСР (1950). Лауреат Ленінської премії (1959 — посмертно за літературний сценарій "Поема про море"). У 1957 Київській кіностудії художніх фільмів привласнене ім'я А. П. Довженко. У 1972 затверджена Золота медаль імені А. П. Довженко "За кращий військово-патріотичний фільм".
І напередодні першого знімального дня Довженко вмер у Москві, так і не одержавши дозволу повернутися на оспівану й оплакану їм Україну.