Чим подобаються мені байки сучасного письменника Павла Глазового?
Байки Павла Глазового дуже люблять у нашій сім'ї, а декілька збірок його гумористичних творів у родинній бібліотеці навіть виділені окремо. Ми їх часто читаємо, коли збираємося разом або коли до нас приходять гості. Всі захоплено і весело слухають дотепні вірші, гуморески, пародії, сатиричні мініатюри, епіграми. Та мені найбільше подобаються байки.
У них П. Глазовий використовує образи тварин, але за ними ми бачимо конкретних людей з вадами їх поведінки. У байках можна зустріти ледарів, бездарних "талантів", невихованих "розумників", людей із спотвореною мораллю та духовністю. Скільки байок — стільки й тем! Особисто мені дуже подобаються байки з циклу "Езопівські усмішки", в яких події античного часу неначе перемістилися на нашу українську землю.
Інколи героями байок поета стають окремі речі ("Байка про табличку", "Причеп") або люди ("Тарас Бульба у Києві", "Руськомовний депутат" та інші). Їх не можна читати без сміху, але сміх цей — не заради сміху, бо ним Глазовий карає суспільні вади. Він хоче, щоб люди прагнули позбутися потворних рис. Байкар звертає нашу увагу на негативні явища сучасного життя, за є разом з ним поглузувати над ними і зробити власний висновок.
Глазовий часто закінчує свою байку повчальною мораллю, а кожний читач або слухач прислухається до поради автора і обов'язково замислюється. Потім вже ніколи не повториш у власному житті такий самий або схожий вчинок, бо над ним сам же й сміявся!
Мені подобається у байках П. Глазового все: і веселий сміх, і дотепні висновки, і проста народна мова. Вони захоплюють уяву своїми кумедними ситуаціями і мудро вчать. Тому мені хочеться погодитися із словами знаменитого гумориста:
У книзі описано долю чотирьох головних героїв – Славка Беркута, Юлька Ващук, Лілії Теслюк та Стефка Вус. На долю цих підлітків випали неабиякі випробування, які зробили їх дорослішими.
Кожен з цих образів є складним та багатогранним, зі своїм минулим. Юлько Ващук був відмінником і талановитим художником але він почувається дуже самотнім, це відмежовує його від інших, знищує зсередини. Хлопцю дуже складно знайти себе у цьому світі без підтримки дорослих та однолітків, його талант не має прихильників.
Внутрішній стрижень Юлька загубився поміж історичних епох, що той вивчає, та людей, які йому байдужі. Він заздрить іншим, бо вважає що їх життя є простішим, ніж його. Це заважає йому спілкуватися навіть з найкращим другом Славком Беркутом. Такий важкий психологічний стан підлітка породжує жорстокість, він навіть вирішує підмовити інших дітей побити Славка, коли той буде йти додому з тренування. А коли його задум провалився і Юлько потрапив у міліцію то назвався іменем Славка, чим завдав багато проблем тому. Ми можемо лише здогадуватися чи стане на правильний шлях підліток…
Образ Славка Беркута також не простий. Він є сміливим, добрим, щирим, має власне «Я». Коли він був малим, тяжко занедужав і міг би залишитися інвалідом та завдяки силі волі переміг хворобу, попри біль знову навчився ходити. Анічогісінько не дістається йому без боротьби. Славко постійно шукає себе у чомусь новому, удосконалюється, але оточуючі, окрім батьків, не помічають його бурхливого внутрішнього життя. Найбільшим випробуванням Славка було щастя Юлька, якому, як він думає, все дістається без будь-яких зусиль. Славко ображений на увесь світ, у якому одні повинні важко працювати, а іншим все легко дістається.
Сильним є двобій Славка і Юлька. Звичайно Юлько ніколи не тримав шпаги в руках, та Славко хотів хоча б раз у житті побачити кращого за себе переможеним. Цей двобій був не боротьбою образи та заздрості, він є втіленням величезного непорозуміння між людьми. Шпага Славка зламалася, поранивши Юлька. За цю помилку Славко поплатився, коли його звинуватили у злочині, якого він не робив. Коли суспільство майже відвернулося від нього, він витримує цю самотність і врешті чує від друзів заповітне : «Ми тобі віримо».
Завдяки своїй внутрішній силі Славко зміг знайти вихід у цій безнадійній ситуації. А Юлько за свою підлість покарає себе сам, так як він зробив це у випадку з розчаруванням у рідних. Та чи знайде він у собі сили, щоб покаятися, зізнатися?
Книга є дуже психологічною, люди самі вправі вирішувати та нести відповідальність за свої вчинки.
Лілія Теслюк росте талановитою, доброю, розумно. Вона є людиною настрою і завжди перебуває у центрі уваги. Любить хвалитися успіхами, досконало знає англійську. Вона готова ділитися своїм життєвим досвідом з іншими та і у її життя є проблеми. Одна з них – спілкування у колективі. Ліля першою прийшла на до Славкові, незважаючи на давню образу та конфлікт. У дівчини творча натура, одним з її талантів є балет і у тренуваннях Славка вона вбачає тільки фізичний розвиток. Пізніше вона розуміє, що у бойових мистецтвах є важлива світоглядна філософія, це допомагає їй знайти повноцінне спілкування і супутника життя.
Стефку Вус не пощастило в житті, його батько випивав. Він виховується вулицею, не має друзів і поступово стає на шлях злочинного життя. Але у книзі Стефка описують не як хулігана, а як самотнього підлітка. Це спонукає читача по-іншому дивитися на подібних людей. Доки була жива бабуся,Стефко був щасливий, та коли її не стало провідником у світ стала старенька вчителька. Тепло її розігріє добре серце хлопця.