Недавно я прочитав(ла) повість Андрія Чайковського "За сестрою". Вона викликала в мене справжню бурю відчуттів.
Благородні козаки, відчайдушний та кмітливий головний герой, вірні друзі та дівчина в небезпеці - важко незахопитися!
Козаки... Їхня історія увінчана в віках, а народні пісні та легенди наштовхують на розуміння всіх традицій. Козак - вільна людина і цим все сказано. Хоча, як любить повторювати мій дідусь - "мало бути вільною людиною, аби стати козаком потрібно мати віру в серці і зброю в руках. Не просто вільна, а й озброєна людина". Мудрий чоловік.
Неможливо не погодитися зі словами Девлет-Гірея " Справді лицарський народ ті козаки".
Вони вірні друзі, умілі бійці та просто люди з гарним почуттям гумору.
У лицарів був закон - завжди допомагати нещасним та знедоленим. Козаки уміли розставляти пріоритети та вирішувати проблеми. Хоч і не завжди мирним шляхом.
Напевно ста козаком - велика честь, бо бути ним може не кожен. Запах пригод та широкий вільний степ манять його до себе. Ці люди - не просто лицарський народ, вони - достойні воїни, окрема нація, з якою не порівняється ніхто.
Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель[3] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.
б) у середени твору
Объяснение:
мораль у байках Епоза подається к середині твору