ответ:ТІ Те з дитинства Володимир Дрозд увібрав у свою душу чарівні й неповторні таємниці поліського краю, які стали основою його творчості. Вірші почав писати у шкільні роки і дуже зрадів, коли у районній газеті надрукували один із них. Після закінчення школи здібному юнакові пощастило влаштуватися на роботу в редакцію газети. Писав оповідання і статті, наполегливо добираючи влучне слово, шліфуючи кожну фразу. Відчуваючи брак професійної підготовки, вирішив здобути вищу освіту заочно.
У 1968 році Володимир Григорович закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у газетах «Літературна Україна» та «Молодь України», у видавництві «Радянський письменник», багато років був головним редактором журналу «Київ».
Першу книжку оповідань і новел «Люблю сині зорі», про морально-етичні проблеми українського села, видав у 1962 році. Цього ж року Володимир Григорович став членом Спілки письменників України. Наступні збірки оповідань та Повістей - «Парость» і «Маслини» — мали читацький успіх.
Особливо полюбилися читачам його оповідання «Білий кінь Шептало» (1969) та «химерна»1 повість «Ирій» (1974). У них письменник звернувся до пошуків нових можливостей зображення дійсності засобами художньої прози. Поштовхом до написання цих творів стали повісті Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», які любив читати Володимир Дрозд у дитинстві.
Згодом митець захопився великою епічною формою і написав більше десятка романів. Інколи він торкався гострих соціальних питань, що утруднювало друк творів. Були проблеми з дозволом на публікацію романів «Катастрофа» (1969) та «Спектакль» (1985), у яких Володимир Дрозд правдиво змалював життя української інтелігенції в умовах тоталітарного режиму.
У повісті «Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок» (1994) автор в іронічно-жартівливій формі відтворив атмосферу письменницького життя тієї доби.
Объяснение:
Якщо знаєш своє призначення, сенс свого життя, займаєшся улюбленою справою, то все, що вивчаєш і робиш для цього, стає цікавим і важливим. Ці заняття не проміняю ні на які інші.
2. Знання своїх цілей.
Наявність цілей змушує нас робити безліч кроків до їх досягнення. Для цікавого життя важливо як сам рух до мети, наповнює життя справами, подіями і враженнями, так і досягнення її, що дає нам енергію і бажання рухатися далі.
3. Творчий підхід.
Саме творчий підхід робить будь-яке заняття цікавим. Роби звична справа незвичайним підключай фантазію, і тоді будь-яке заняття стає джерелом задоволення і робить життя цікавіше.
4.Новизна.
Те, що відбувається по-новому, завжди підбадьорює нас, вносить в життя різноманітність і тим самим робить її цікавішою. Нові знайомства, місця, ситуації, нові цілі та виклики долі роблять життя яскравішим і цікавішим.
5. Враження і відчуття.
Життя цікава, коли вона наповнена найрізноманітнішими враженнями. Їх дарують незвичайні для вас заняття, місця, люди, твори. 6. Почуття і емоції.
Будь-яке заняття буде цікавим і незабутнім, якщо робити його «з душею», з яскравими позитивними емоціями. . 7.Знання.
Вивчати нове, невідоме, дізнаватися вражаючі факти нам завжди цікаво. Цим ми плекаємо наш розум і розважаємося у вільний час.
8. До ншим.
Якщо ви на якийсь час забуваєте про власні прагнення і безкорисливо і щиро допомагаєте іншим, життя стає не просто цікавіше - вона наповнюється глибоким змістом і справжньою радістю.
Застосовуючи ці принципи, ви зможете зробити своє життя цікавішим. Нехай ваше життя вам подобається!