Відповідь:Кожна людина хоча б один раз у житті стоїть перед вибором. Він може бути різним, та найчастіше стосується честі, совісті, друзів, кохання, вітчизни. Це питання є одним із головних у повісті М. Гоголя «Тарас Бульба».
Запорожці, Тарас Бульба, сини Тарасові Остап і Андрій також поставлені перед вибором. Як визволити товаришів і не віддати проклятим ляхам завойоване, я к не осоромити рідної землі, де та межа, що відділяє патріота від зрадника, що вагоміше для людини: кохання чи вітчизна. Ці та інші питання хвилюють усіх героїн повісті, а найбільше молодих Остапа та Андрія.
Вони виросли в одній сім'ї, але були дуже різними. Це було видно ще з років навчання у бурсі. Остап був впертий, наполегливий, вірний товаришам, «добрий у такій мірі, в якій тільки можна було бути з такою вдачею і в тодішній час». Андрієві були притаманні спритність, хитрість, уміння викрутитись з будь-якої ситуації, перекласти свою провину на іншого.
На Січі брати зарекомендували себе як гарні козаки. Та під час осади Дубно розходяться шляхи двох братів. До цього моменту в них виявлялися просто різні риси характеру. А тепер вони починають по-різному ставитися до того, що відбувається. Остап залишився вірним запорозькому братству, вірі, вітчизні, батькові. Він самовіддано боровся з ворогами і помер за вітчизну і віру. Це теж вибір життєвої позиції.
Андрій через любов до прекрасної полячки і бажання її врятувати перейшов у стан ворогів. «І загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!» Андрій зробив найстрашніше: зрадив вітчизну, Січ, батька, матір, товаришів, віру. Тарас Бульба вбив зрадника. Це було жорстоке рішення, але за законами воєнного часу воно було єдино правильним. Бо зрадникові немає місця серед козаків. Це ганьба усього роду.
Взагалі, кохання — це світле почуття, яке окрилює, надихає на добрі справи. Зрада — це гріх, ниций вчинок, який заплямовує душу. І ніяка зрада таких святих понять, як віра, батьківщина, батьки, ніколи і нічим не може бути виправданою.
Пояснення:
Століття з дня народження Тараса Шевченка в царській Росії, до складу якої тоді входила більшість українських земель, було відзначене більш ніж скромно. Фактично існувала заборона на святкування цього ювілею. Зараз, коли ми наблизилися до 200-ліття з дня народження Кобзаря, такої заборони немає. Але в нинішні непрості часи українцям не до ювілейних заходів.
І все ж Шевченко ніби незримо перебуває серед нас. Перебував він на київському Майдані, на Майданах інших міст України під час «гарячої зими» 2013—2014 рр. Були там не лише його портрети. Чимало людей зверталося до поезії Кобзаря. І знаходили в ній відповіді на питання, що цікавили їх. Хтось навіть бачив у цій поезії пророцтво; дзеркало, в якому відображаються події сучасної України.
Объяснение: