ніхто не баче, як сирота плаче» (народна мудрість) (за оповіданнями про дітей б. грінченка)
проблема любові і щастя людини у новелі в. винниченка «момент»
чи варто виправдовувати чіпку? (за романом «хіба ревуть воли, як ясла повні? »)
трагікомічне звучання образу головного героя комедії і. карпенка-карого «мартин боруля»
мої роздуми над повістю «кайдашева сім’я»
чи легко бути лідером? (за драматичним етюдом о. олеся «по дорозі в казку»)
збірка і. франка «з вершин і низин» - важливий етап у розвитку української поезії
змалювання людських характерів, їх несумісності в повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім’я»
вічна тема у мистецтві - тема влади землі над людиною
« було байдуже, чи він українець, чи полян» (характеристика образу єремії вишневецького)
порівняльна характеристика карпа і лавріна з повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім'я»
фольклорно-етнографічна основа повісті м. коцюбинського «тіні забутих предків»
образи селян в повісті «fata morgana» m. коцюбинського
твір-мініатюра про
чому лаврін і мелашка стали сварливими, дріб'язковими людьми
семантика образу омелька кайдаша з повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім'я»
мавка із драми-феєрії «лісова пісня» - мій улюблений літературний персонаж
не роби іншому того, чого не бажаєш для себе
мій улюблений твір (м. коцюбинського «intermezzo»)
марійка та івоніка - втілення цінностей народної моралі (за повістю о. кобилянської «земля»)
яку сім’ю я сподіваюся мати в майбутньому
«і все-таки до тебе думка лине» леся українка
оповідання і. франка про дітей та школу
проблема життєвого вибору (за романом «хіба ревуть воли, як ясла повні? »)
камінний хрест як художній символ українського селянина-бідняка (за новелою в. стефаника «камінний хрест»)
образ чоловіка у прозі панаса мирного
трагедійність образу марії ляшнівської, головної героїні драми в. винниченка «гріх»
навіщо потрібно вивчати мову сучасній елайзі дулітл? (твір-роздум)
мої враження після прочитання драми «украдене щастя»
«чайка» - символ вбитого кохання
Дещо подібною за будовою є новела «Impromtu phantasie».
О. Кобилянська відкидає традиційні принципи сюжетотворення й монтує сюжет з окремих епізодів за принципом контрасту. Об’єднує їх образ оповідачки, який зливається з образом героїні, спорідненої з власним ліричним «Я» авторки. Оскільки подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено не зображенню картин зовнішнього світу, а глибинному розкриттю внутрішнього світу героїні.
За аналогією до контрастів переживань у музичному ноктюрні в новелі чергуються два відмінні настрої героїні: мрійливість, пасивність, нерішучість — з одного боку, та активність, жвавість, навіть неперед- бачуваність — з іншого. Своєрідним мотто твору є мрійливий, часом сумний настрій героїні, яка «ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима...». Вона любить гати за хмарами, які кличуть її ввись, до гармонії й досконалості. Ось героїня замріяно споглядає природу, а тут уже кидає виклик природним силам і вирушає посеред бурі купувати наперсток, не боїться упіймати за уздечку норовливого жеребця, що було не до снаги навіть хлопцям.
Найдетальніше в новелі описано епізод у кімнаті, коли майстер налагоджує фортепіано. Авторка через сприйняття героїнею музики Шопена передає зародження першого почуття кохання, якого вона й сама ще не усвідомлювала. Музика передавала набагато більше, ніж дівчина зрозуміла сама в собі.
За аналогією до музичного твору О. Кобилянська застосовує прийом контрасту не лише для зображення характеру героїні, а й для протиставлення розриву між її великим духовним потенціалом у дитинстві та нереалізованістю в дорослому житті, що відповідало приписам неоромантизму.
Текст новели написано абзацами з мінімальною кількістю речень, що справляє незвичне візуальне враження та імітує музичний твір.