Відповідь:
всі художні засоби не обіцяю, але пару знайдемо ))
епітети: небо високе-високе, синє та холодне, хмари аж сині, кошлаті, зеленяві блискавки, буйний та брудний потік, смішні, мокрі голови, дощ теплий, ніжні, випещені ніжки, сніг жовтий і брудний, хлопчик делікатний, вихований, річка чудна, сіра, покопирсана, ряба,
метафори: Нитка ріже, пішла телеграма, попливла вгору біла вісточка, дощ січе, грім тріщить, потік біжить-біжить, крига йде, річка суне та тріщить, сонце виглядає
порівняння: "А змій... хилитається, хвостом злегка водить, наче плава", "Щоки теж ніби оловом налиті", "дощ ллється з неба такими патьоками, наче там тисячі Федьків перекинули тисячу діжок з водою"; "дощ, як душ у бані, так і обливає", "лід на річці такий, як намочений сахар".
персоніфікація: Змій кокетує і хитає головою, телеграма "... пручається, виривається, от трохи не крикне...", "Змій ...диркає ... та шарпається і не розуміє нічого..",
Пояснення:
Чого не купиш за гроші, коли, здавалося б, гроші правлять світом і людські істини відходять на задній план? Багато людей потрапляють в грошову пастку. Варіантів цієї залежності маса, прикладів – ще більше. Скажімо, ви влазите в борги, або у вас певні вимоги до себе, і на це вам потрібно багато грошей. Я зустрічала людей різних за всіма параметрами, але якщо говорити про цінність грошей, то можна узагальнити мій досвід одним реченням: якщо ти маєш багато грошей – у тебе вже авторитет і не кожного цікавить, як ти ці папірці отримав.Є те, що безцінне, і це безцінне треба берегти. “Здоров’я за гроші не купиш” – так говорить народна істина. Зараз є все. Ну, або майже все. Та не можна, наприклад, купити ліки від раку, від СНІДу, від прокази.
Не можна купити собі точну гарантію, що ти ніколи не захворієш, а значить можна зробити висновок, що це саме здоров’я простіше зберегти, ніж потім відновлювати за гроші. Совість теж не купується, як, загалом, і більшість абстрактних особистих характеристик, притаманних людині. Не купиш за будь-яку суму друга, якщо тільки собаку. Не купиш собі і собі майбутнє. Банально, але факт, що в більшості випадків, як не загадуй, вийде все одно по-іншому.
Объяснение:
Відповідь:
Явою і Павлушею, захоплюють, переносять читача до Васюківки аж у "метро" — до станції "Клуня" — станції "Крива груша", де борсається нещасна свиня Манюня. Без сліз і сміху читати "Тореадори з Васюківки" неможливо!
Здається, що я знайомий з цими хлопцями вже кілька років!
Павлуша і Ява ("насправді його Іваном звати") — "найкращі друзяки і напарники". Гострий на язик дід Салимон каже про них: "Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні".
Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них "слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня".
Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки — викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити "пугутькало" в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї", влаштувати бій биків з головною "героїнею" коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки...
Пояснення:
Якби вони не були друзями то не робили би цього