Урочисте відкриття музею відбулось 10 жовтня 1940 р. Під час німецької окупації Львова музей не працював. Експонати було перенесено до Національного музею, міської бібліотеки та Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Будинок сильно постраждав від попадання авіабомби. Повторне відкриття відбулось 27 липня 1945 р.
Загальний фонд музею складає близько 30 тис. експонатів, а експозиція розміщена на території двох будівель. Перша — це вілла, де мешкав видатний український письменник, поет, перекладач, публіцист, громадський та політичний діяч Іван Франко з сім’єю впродовж останніх 14 років свого життя (1902-1916 рр.). Будинок був спроектований дружиною письменника Ольгою Федорівною за прототипом будинку В. Антоновича (місто Київ), а будівництвом займалися польські майстри М. Заходний та Цеслевич.
У цьому будинку розміщена меморіальна експозиція, де представлено побут, особисті речі Франка та його родини, особлива атмосфера, у якій жив і працював Каменяр. Експозиція складається з передпокою і п’яти кімнат (бібліотека, спальня Івана Франка, їдальня, робочий кабінет (раніше — салон), жіноча кімната).
Невід’ємними елементами інтер’єру є роботи І. Труша, який був другом господаря будинку, а також улюблені Франком книги, рибальське приладдя та дорогі серцю Каменяра деталі гуцульського побуту.
Бібліотека мала найбільшу цінність для Франка. Вона вважалася однією з найкраще укомплектованих приватних книгозбірень Львова. Згідно із заповітом письменника, після його смерті бібліотеку і архів було перевезено до Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові. Там вони зберігалися до 1950 р., а згодом їх передали до Києва в Інститут літератури ім. Т.Шевченка НАН України, де вони знаходяться понині. Тепер у меморіальному будинку на місці бібліотеки експонуються старі видання, періодика того часу, є невелика кількість аналогів.
У 2006 було відкрито другий поверх, де розташовані ще дві частини експозиції: кімната Ольги Франко та кімната синів — Тараса і Петра.
У другому будинку, який відійшов у власність музею згодом, розташована літературна експозиція, яка була відновлена до 150-річчя від дня народження Івана Франка. Вона розпочинається з залу "Велич Івана Франка", в центрі якого розміщене погруддя Івана Франка роботи Д. Крвавича, також там представлені монографії, в яких досліджується життя і творчість письменника. Серед них — 10-ти томне видання Лауреатів Національної премії імені Т. Шевченка Р. Горака і Я. Гнатіва, присвячене І. Франкові. Також експонуються переклади творів І. Франка іноземними мовами. Окрема тема залу — "Розстріляне франкознавство»". Тут зібрані праці І. Франка, а також наукові видання діячів (С. Єфремова, М. Хвильового, М. Вороного), які досліджували наукові і літературні твори та життєвий шлях Івана Яковича, через що їх переслідувала радянська влада, згодом вони були розстріляні, а твори — заборонені.
Також літературна експозиція складається з:
Університетського залу, в якому відображено освітній шлях Івана Франка, а також перші кроки в літературній діяльності. Експонуються збірники, світлини, перші видання.
Літературного залу, в якому експонуються документальні фотографії, листи письменника дружині, багате зібрання праць Франка.
Зал рідного села. У ньому представлено дитячі та шкільні роки І. Франка. В експозиції подаються перші оповідання, в яких можна дізнатись про дитячі та шкільні роки письменника, фотографії школи, фото родини та друзів, ілюстрації до творів, а також макети родинної садиби в селі Нагуєвичі (відтворили у 1981 р.), де він народився і виріс.
У будинку є конференц-зал, виставкові зали (де відбуваються змінні виставки). Тут проходять творчі вечори, зустрічі з літературними діячами, щорічний концерт приурочений до дня народження Івана Франка, "Ніч в музеї", покази кінофільмів, різноманітні заходи для дітей. Музей організовує і проводить щорічні "Франківські читання", на яких з франкознавчими доповідями виступають співробітники музею та інших наукових установ.
Лепкий уважал военных и их готовность к самопожертвованию. Именно их сила духа вдохновила его вместе с Пращуком проектировать памятники умершим в Вецляре воинам. Целью Лепкого было служить народу. Именно поэтому в 1916 году он вел просветительскую деятельность в лагере, а в 1919 году работал в украинской Военно-Санитарной миссии. Так же он возглавлял комитет по беженцам в Берлине. Тяжелая судьба лишь вдохновляла писателя освещать непростые жизненные события героев, что можно наблюдать в произведениях "Подорожній" и "Осінній, сірий день"
Объяснение:
Відповідь:
Може ще не пізно і хоч щось Вам пригодиться:
Доброго дня , Павлушо!
Звертаюся до тебе, щоб зізнатися- ти справжній друг. Саме такого вірного і надійного друга я б хотіла мати. Або й сама стати для когось таким другом як ти. Мене вразила твоя вірність, надійність. Навіть уявити важко як рвалося на дрібні клапті твоє серце, коли батько на такі ж дрібнеькі клаптики рвав путівку у табір на морі. Але ти не міг вчинити інакше. Ти ж не міг зрадити друга і залишити його одного готуватися до перекзаменовки. Ти так вболівав за друга, допомагав йому, навіть разом з Явою на екзамен пішов. Ти завжди, не задумуючись, підтримував свого друзяку Яву у всіх його "штуках-викаблуках". Ява пропонува, ти підтримував, разом виконували, разом святкували, разом і прочуханки діставали. І майже ніколи ти не скаржився і не валив всю провину на Яву. Гарний ти друг. Тож бажаю тобі завжди залишатися таким же вірним, надійним, добрим, щиросердним. А ще бажаю, щоб збулася твоя найзаповітніша мрія і ти став льотчиком.
Думаючи про тебе, я розумію, що саме таким має бути справжній друг. І щоб у кожного був саме такий товариш, про якого можна сказати - Людина з великої літери.
Бувай здоровий !
Пояснення: