Відповідь:
Марта — головна героїня, оповідачка, крізь призму сприйняття якої письменниця зображує події. Вона суттєво відрізняється від своїх подруг традиційними поглядами на життя. Авторка не пояснює обставин, за яких формувався її характер, зазначає лише, що вона приятелює з Ганнусею з юних літ.
За її терпіння, доброту й прагнення служити ближнім подруга порівнює її з біблійною героїнею Адою і каже, що вона має «божеське серце, що наказує ближнього любити більше, як себе самого». Софія порівнює її з тим типом «тисячок звичайних, невтомно працюючих мурашок, що гинуть без нагороди, а родяться на те, щоб любов’ю своєю удержувати лад на світі». Та й сама вона про себе зауважує: «…в мені стільки тепла, що можу ним і інших зогріти». Можливо, тому її власне «Я» в цьому жіночому тріо завжди на останньому місці.
Дівчина стримує імпульсивний характер Ганнусі, уміє уважно вислухати й підтримати Софію, здатна оцінити таланти подруг. Вона не гребує взяти на себе турботи про побут і готова давати уроки іноземних мов, коли господар квартири підвищив платню за оренду. І хоч Ганнуся закидала подрузі її «міщанський розум», критикувала за вузькі домашньо-практичні погляди й старосвітські прояви жіночності, але саме ці якості допомагали Марті не раз виручати подругу з неприємних житейських ситуацій. Така безкорислива любов до ближнього «без намислу і без претензій до подяки» робила її щасливою.
Марта не поривається до чогось особливого, її життєві прагнення прості й звичайні. Високо цінуючи мистецтво і його вплив на людину, вищим мірилом щастя вона все ж таки вважає любов. Дівчина мріє про дружну родину, хоче мати хорошого чоловіка. Її кохання до молодого професора, з яким вона відвідує гурток англійської мови, щире й безкорисливе. Водночас вона не обмежується лише клопотами про щодень.
Пояснення:
ответ: Мене звати Ява. Я хочу розповісти вам цікаву пригоду яка трапилася зі мною та моїм другом Павлушею. Одного разу я запропонував провести бій биків в якому участь брала корова Контрибуція. Але все було не так просто Контрибуція не приймала бій, ми з Павлом вже й килимком махали, за вуха тягали а вона стоїть і дивиться на нас. Ну я і розізлився та й ногою по губі Контрибуцію вдарив, а вона мене в небо як підкине та й в ставок мене загнала пів години там сидів. Потім ми товариша собі знайшли Собакевичем назвали. Одного разу взагалі річка піднялася прорвала греблю стався великий потоп я вирішив до людям вантажити хатні речі на вози а потім поїхав я на велосипеді військових на до кликати. Мені не було страшно я щосили тиснув на педалі щоб врятувати людей та їхні речі