Мій улюблений герой літературного твору, як це не дивно, не є в творі головним. Проте він настільки яскравий, що нічим не поступається головним героям, навіть подекуди затьмарює їх. Цей персонаж діє в романі Пантелеймона Куліша "Чорна рада” - першому романі, написаному українською. Вгадали, про кого я веду мову? Якщо ні, то я зізнаюся: це Кирило Тур.
Кирило подобається мені, тому що він весела та жвава людина. Взагалі, справжній козак-запорожець! Автор не ідеалізує його, як, наприклад, головного героя Петра. Як жива людина, Кирило часом бешкетує, робить необачні вчинки. Наприклад, він легко піддається захопленням та в азарті викрадає дівчину Лесю.
Проте Кирило Тур — справжній друг та хороший козак. Він здатний не тільки щось таке втнути, веселитися та гуляти. Кирило хоробрий воїн, він понад усе цінує козацьке побратимство. За своїм названим братом Богданом Чорногором він готовий піти хоч у пекло. Покарання за викрадення дівчини Тур зносить з гідністю та мужністю.
Наприкінці твору розбишака Кирило Тур робить справді героїчний вчинок. Він приходить у тюрму до гетьмана Сомка, щоб визволити його. Є лише один б врятувати гетьмана — залишитися замість нього в камері та самому чекати страти...
Переконуючи гетьмана, Тур розповідає байки про козацьких характерників: "То як намалює вуглем на стін човен, сяде та й попливе, немов по лиману”. Кремезний, сильний та загадковий — можливо, Тур сам характерник та вміє чаклувати? І зможе ви з тюрми на намальованому човні?
Чесно сказати, я навіть зрадів, коли Яким Сомко відмовився від жертви та Кирило Тур залишився живий. Треба, щоб таких людей жило як найбільше в світі.
Відповідь:
Пам'ятники українському класику Тарасу Григоровичу Шевченку є в багатьох містах України, тому особливу увагу привертають монументи з оригінальним рішенням. Один з таких пам'ятників знаходиться на центральній вулиці Львова — проспекті Свободи, поруч з площею біля Оперного театру. Його скульптурна композиція являє собою фігуру Тараса Григоровича, поруч з якою височить стела з зображенням історичних подій в Україні з часів Київської Русі до XX століття. Стела символізує хвилю українського відродження, її верх увінчаний образом Божої Матері Оранти. Відкриття першої частини пам'ятника — безпосередньо постаті Тараса Шевченка — відбулося в 1992 році, рівно через рік після підписання декларації про незалежність України. Робота над стелою тривала чотири роки і в 1996 році була відкрита друга частина. Урочисте освячення пам'ятника проводили представники чотирьох церков — православної, греко-католицької, римо-католицької та вірменської.