Відповідь:
Шпага Славка Беркути головні герої:
Славко Беркута
Юлько Ващук
Стефко Вус
Лілі Теслюк
Характеристика Юлька
Позитивне Негативне
розумний гоноровий
відмінник ображає поранену сороку
має багату уяву самотній
гарно малює гордий
любить батька й матір зарозумілий
пишається батьком підступний
не дотримує слова
Характеристика Стефка Вуса:
його характеристика та поведінка зумовлена середовище, яке змушує оздоблюватись, щоб таким спопобом захищатися від жорстокості світу. Внутрішньо Стефко інший: він може бути ніжним, добрим і лагідним, турботливим братом і справжні другом.
Характеристика Лілі Теслюк:
успішна, всеобічна розвинена і талановита дівчинка Лілі, яка виявила себе в кіномистецтві, і у бальних танцях, та у вивченні інозених мов- ще один яскравий образ дитиниу повісті, який, хоч і не так глибоко психологічно вмотивований , але важливий порушеною проблемою лідерства.
Характеристика Славка Беркути:
Славко Беркта в 8 років був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги.Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль . Це заняття зміцнило його і частково загартувало його характер. Його батько вчив Славка до складних життєвих обставин.
Пояснення:
ответ:Джерело тексту:
список О. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 293).
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в списку: «27 мая».
Датується за списком та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 27 травня 1860 р., С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий. Твір є одним із трьох віршів-варіацій на ту саму тему, із спільною образно-композиційною структурою та стилістичним ладом: «Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинающих спини...».
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. — № 6. — С. 5) у статті В. М. Білозерського «Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга», де подано за «Більшою книжкою» з довільною переробкою в рядках 11 — 12: «Любов, о Господи, подай І правдолюбіє пошли!»
До збірки творів уперше введено в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 293), де подано за «Більшою книжкою» — з номером «НІ» під спільною для чотирьох віршів («Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинаючих спини...», «Тим неситим очам...») назвою «Молитви» й помилками в рядках 1 («Злоначинающих мини») та 8 («Постав ти ангели свої»).
Объяснение: