Ребекка. Це дочка багатого єврея Ісака. На протязі багатьох століть її народ зазнавав постійних принижень та гонінь. І хоча Ребекка виросла у багатстві та ні в чому не знала відмови, вона добре розуміла, що для того, щоб вижити у тогочасному жорстокому світі, їй знадобляться знання і велика сила волі.
Ребекка допомагала всім, хто потребував її до Вона навчилася навіть лікувати. А в критичних ситуаціях дівчина холоднокровно шукала виходу, і якщо його не було, вона була готова загинути, але не втратити честь і гідність. Ребекка незвичайно цільна і сильна натура. Не знайшовши відгуку на свої почуття, дівчина віддає себе доброчинним справам — допомагає страдникам, лікує людей та вирішує інші проблеми тих, хто до неї звертається. Можна бути впевненим, що до останнього дня свого життя Ребекка буде підтримувати гідність і честь свого народу та оберігатиме віру предків.
Жіночі образи леді Ровени і Ребекки грають значну роль у загальній композиції роману В. Скотта «Айвенго», адже саме вони допомагають більш повно відобразити історичну епоху, в яку відбувалися події роману, та розкрити характери головних героїв. Їхні доброта, розум і краса були найкращою прикрасою тогочасного жорстокого світу.
Объяснение:
Крч якось так
3-не розумію які сторінки..
4)а)«...Соломія нагнулась і зазирнула до кринички. Звідти глянуло її свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся, що під час сну повисмикувалось із-під очіпка.»
«...Чорні буйні коси впали їй на плечі й вкрили їх нижче пояса.»
б)Чуттєва: Соломія цілу ніч проплакала","Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по її виду котилась сльоза за сльозою".
Рішуча:"— А ось що буде! — рішуче промовила Соломія і з сими словами здерла з голови очіпок... — На, ріж…"
Працьовита:"Вона мала охоту зараз-таки в'язати пліт..., вони взялися до роботи і так захопилися, що забули про втому та сон".
Відважна:"Вужів було так багато, що Соломія скоро перестала звертати на них увагу".
в)Співчутлива та великодушна:" Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів, їй жаль стало молодого змарнованого життя — і вона заплакала".
"— Бач, зголоднів! — зі співчуттям обізвалась Соломія".
Готова до самопожертви:"Серце нило в Соломії од жалю й тривоги, їй легше було б, коли б куля потрапила в неї".
Турботлива:"— Що тобі? — прискочила Соломія до Остапа і піддержала його... , обережно розщібнула ... скривавлену сорочку, потім одшматувала довгий пас зі своєї підтички і з поміччю Остапа тісно зав'язала йому рану, ...змочила йому чоло, скинула з себе верхню одежу і підмостила йому під голову".
Відчайдушна та героїчна:"Вона вхопила" Остапа "під руку і ... поволокла за собою,... вскочила у комиші і бігла прудко, наскільки позволяв се Остап та густий очерет... ноги грузли часом по коліно в цмоковині ... , а вона бігла усе вперед".
г)Соломія у творі вражає своїми рисами вдачі. Вона товариська, віддана, відчайдушна, упевнена в перемозі, готова жертвовати собою.