Відповідь:
«Гер переможений» характеристика Фрідріха
Зовнішність Фрідріха «…Був худий, гнилозубий і брудний…»
Риси характеру Фрідріха Тренажер - "Вбивця" хребтових гриж! Добрий, щирий, чуйний, поважно ставиться до дітей, жінок; працьовитий, майстер виробів з цегли, будівельної справи; цінує красу Діти любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав їх на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок Фрідріх дивував жінок «…Робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонце і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху…»
Пояснення:
У оповіданні колумбійського письменника Габріеля Гарсіа Маркеса «Стариган з крилами» зображено маленьке містечко - безрадісну сіру місцевість. Навкруги бруд, дощ, морські молюски, що гниють на березі. Саме до бідних, знедолених життям мешканців занедбаного містечка, сходить ангел. Того ангела дуже важко розпізнати; це не прекрасна небесна істота з чин тими білими крилами.
Цей ангел схожий на зубожілого старигана із облізлимй яструбиними крилами на тілі злодюжки. Родина, до якої з’явився ангел, дужо вбога - Пелайо та його дружина Елісенда. У них щойно народився маленький хлопчик. Ніхто не розуміє, навіщо їм ангел. Ніхто не знає навіть, хто такі ангели і чи є цей брудний хворий стариган із крилами, який сидить у кутку разом із курами, ангелом.
Таке безіменне містечко, яке живе своїм життям, може бути будь-де. Всюди знайдеться натовп, який буде роздивлятися те, що незрозуміло. Люди з містечка годують агела, наче звіра в зоопарку, кидають у нього камінням, видирають пір’я, навіть припікають його розпеченою залізякою. Жадібні до всього повою люди скоро залишили ангела, це подароване їм диво, задля іншого видовища з циркової жінки-павука.
Натовпу все одно, на що дивитися, аби розважити своє одноманітне нікчемне життя. Подружжя, у дворі якого оселився ангел, використало свій шанс: на розглядання ангела стали продавати квитки, на зібрані кошти збудували двоповерховий будинок. Пізніше ангел так набрид родині, що Елісенда називала тортурами життя у місці, де повно ангелів!
Старий і самітній, хворий ангел, з брудними крилами без пір’я, ні в кого не викликай співчуття і любові, лише тільки приісмлену цікавість. Він нікуди не міг летіти, аж поки не настав грудень. З відновленням природи відновився й ангел. Відновився - і відлетів. Ніхто у цьому незбагненному місті так і не зрозумів, навіщо прилітав ангел.
Пік людина, зайнята повсякденними турботами, може і не помітити диво, яке живе поруч із нею. Вона не думає про високе, духовне. Ангел - це посланець Іюжий. Він прилетів до цього брудного міста, щоб нагадати усім людям про те, що у світі є щось важливіше за щоденний клопіт, важливіше за розваги, гроші. І |е Бог, любов до ближнього, співчуття і милосердя
Объяснение:
Ось чарівна казка про злого троля, який із своїми поплічниками створив оте страшне дзеркало, що потім зруйнувало не одне людське життя. А поруч побутова казка про хлопчика й дівчинку, яким через їхню бідність не було місця на землі погратися. І їхнім садком був невеличкий ящик із трояндами. А далі буде авантюрна казка про страшні пригоди, які заважатимуть Герді знайти свого названого братика: тут будуть принци й розбійники, принцеси й маленькі розбійниці... Коротше кажучи, казки на будь-який смак під однією палітуркою. Така захоплююча книжка!
Та вона приваблює й своїми героями. Щоправда, Кай мені не дуже подобається. Бо він із самого початку не зовсім добра людина. Тому і крихти дзеркала так легко увійшли в його око та серце. Не дуже я люблю і Герду, хоч вона і привертає до себе майже усі серця. Найбільше мене вразила та бабуся, що начаклувала заради своєї втіхи. Всі інші персонажі прості й зрозуміли - чого вони хочуть і чому вони такі. А ця бабуся... Наче нікому і не хотіла зробити зле, а скільки всього накоїла! Навіть квіти живими сховала під землю. Як у могилу поклала - живими. І найголовніше, вдерлася до свідомості людини. Як отих страшних зомбі зробила з дівчини. Невідомо, чи вперше... Така на вигляд приємна і гостинна, а насправді гірша за людожера: той шматував тіло, а ця душу. Яка то виявляється страшна річ - власна втіха та відсутність розуміння, що душа іншої людини недоторканна.
І ще мені подобається ця казка своїм добрим гумором. Навіть Снігова Королева змальована трохи кумедною зі своєю пихою та прислуховуванням, що про неї люди кажуть. А ворони, розбійники - то просто регочеш до сліз!
Та у цієї казки є суттєвий недолік: вона все-таки скінчилася. І це прикро. Так і невідомо, що станеться із головними героями. Чи поберуться? Житимуть довго, а найголовніша подія життя - далеко позаду. А раптом одного разу все їм здасться прісним, і підуть вони шукати пригод на своє Лихо? А може, все буде інакше: проживуть так довго, що він забуде, як вона його рятувала, і буде вимагати від неї принести йому капці. А вона забуде про свої подвиги - і принесе. Але поки - вони ще малі, і все життя попереду. То ж нехай вони будуть гідними всього, що зробила маленька Герда.