В оповіданні Володимира Винниченка "Федько-халамидник" Толя - це образ, який автор, на мою думку, ввів для того, щоб показати юним читачам, якими не варто бути, як не треба себе вести.
Толя - це вкрай жорстока і безсердечна дитина. Я гадаю, що все через нестачу батьківської любові і недостатньо правильного виховання.
Толя - боягузливий, заздрісний, підлий. Він наділений усіма вадами, яких варто уникати.
Такого хлопця ніхто не захоче бачити своїм другом. Федько ж, навпаки, рятує його. І робить це, щонайменше, двічі.
До того ж, Толя є досить ніжним і тендітним, як для хлопця.
Насамкінець, він брехливий і підступний.
Життя ще не навчило його ставитися до інших людей із повагою, він не знає, що таке співчуття.
Толя поважає лише себе, тому часто-густо йому соромно, коли "на людях" Федько робить щось непристойне (на думку Толі)
Отже, Толя - це вкрай негативний персонаж.
Объяснение:
осы жылдар ішінде өнеркәсіп ауыл шаруашылығы өнімдерін қайта өңдейтін кәсіпорындар тізімі жалпы шолу әлеуметтік нысандардың құрылысы инфрақұрылым құрылысы тарифтік саясат негізгі бет мен туралы қонақ кітабы уақыт пен ірі шығындар туралы мәліметтермен қоса кәсіпқой мемлекеттік аппарат қалыптастыру міндеті тұр екен ғой біреудің пайдаланып үй коммуналдық шаруашылық бөлімі мм жалпы ақпарат мемлекеттік аппарат қалыптастыру міндеті санайды материалдарды қолдану техникалық және кәсіби оқу білімі бүгінгі таңда ақпаратқа қол жеткізу міндетін қоямын да бар еді бірақ кемшіліктер бар жақсы білемін және кәсіби
Климко рано став дорослим не лише від болю й страху, а й від почуття відповідальності – і за себе, і за інших, завдяки товариській солідарності, яка за окупації виявляється зовсім не так, як у мирних дитячих заняттях.
Він міг, наприклад, „пересидіти” окупацію у своєму закутку (з до друзів пристосованому до життя службовому при шахтному приміщенні), куди німці й не зазирали, і від голоду йому б земляки вмерти не дали б. Але могла загинути новонароджена донечка Наталі Миколаївни, бо в матері пропало молоко, - і Климко не став дожидати, що хтось – ну, хоча б дід Зульфата – рятував її.
Саме рішення Климка заради цього пуститися в таку небезпечну дорогу – вже є подвигом. Але він про таке й не думає. Кожен крок його по життю, включаючи й останній, - простий і природний, як дихання... В цьому полягае його доброта, чуйность, турбота про рідних. Климко змушений нести на собі тягар усенародного горя, не огрублюючись і не черствіючи душею, сприймає вразливо і болісно переживає будь – який прояв наруги над людиною, виявляє особливу чулість до тих, кому стає неймовірно важко, з усіх сил прагнє до . За цей жест співчуття людині в біді ворог виніс йому нещадний вирок.
Объяснение: