Характеристика образів Рябка і Явтуха
На мою думку, Рябко – це пересічний селянин-кріпак, який спершу намагається догодити пану, але потім розуміє, щоб ти не робив, ти, все одно, не задовільниш пана. Рябко – це безправний, покірний, працьовитий слуга спершу, але після поради Явтуха він стає непокірним, йому не стільки все одно, як він хоче знову ж догодити панові, проте в кінцевому результаті незважаючи на те ще й отримує побої. Він тільки за кілька раз зрозумів, що:»Той дурень, хто дурним іде панам служити, а більший дурень, хто їм дума угодити! Годив їм Рябко, мов болячці й чиряку, а що за це Рябку?.. спороли батогами, а за вислугу палюгами.
Явтух – це друг по нещастю Рябка, селянин-кріпак, більше м прослужив у пана і має більший досвід і знає, що пан – це людина жорстока і безсердечна. Явтух – це добра, проте не працьовита людина, яка якимось чином хоче до другові.
Объяснение:
Які риси новаторства присутні у творчості М.Коцюбинського?
Михайло Коцюбинський вважається чи не першим модерністом та імпресіоністом української літератури. Починав свою літературну діяльність як реаліст та народник. В радянські часи в деяких творах Коцюбинського вбачали ознаки соцреалізму.
Однак художні вподобання письменника не задовольнились тільки реальним описом предметів, природи, людей та подій. Під впливом нової європейської літератури М.Коцюбинський в своїх творах дає глибокі психологічні портрети героїв. Потік свідомості захоплює ліризмом, а душевні переживання драматизмом. Імпресіонізм дає змогу не тільки гати за діями та вчинками героїв, але й за їх почуттями.
В акварелі"На камені", новелах "Цвіт яблуні", "Intermezzo" новаторські прийоми приводять до відходу на другий план сюжету. Головними стають емоції, переживання, ставлення до себе і світу. Коцюбинський вдається до опису не тільки свідомого, але й підсвідомого світу ліричних героїв.
Та новаторство не було самоціллю письменника. Витончений стиліст, він зумів гармонійно поєднати в творчості традиційне і нове, реальне та символічне, матеріальне та духовне.
Відповідь:
Не знаю чи є десь готова відповідь на це питання, але я особисто вважаю, що через весь твір червоною ниткою тягнеться одна лише думка. Славка Беркуту увесь час мучило питання: де і яке його "максимальне навантаження" і чи гідно він його витримає ?
Для нього максимальним навантаженням було не сварка з Юльком, з яким він дружив з дитинства, не те, що він дав слабину і не виграв юнацькі змагання, хоч перемога була так близько, не бій на шпагах, хоч він за це себе картав, а те, що йому приходиться безневинно оправдовуватися. І коли він таки прийшов на той ганебний шкільний суд - то це було його "маскимальним навантаженням" і він його витримав з честю.
Пояснення:
Цитата: Але син не погодився. Він навіть усміхнувся: — Ні, я не хочу ховатися. Я не винен у тім - навіщо мені ховатися? Пам’ятаєш, ти… тоді… тоді ти казав про максимальне навантаження? Ну от, не треба замість мене йти завтра в школу, тату!
Можливо я не права, але мені та здається