А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й подалі прикидатися сіреньким та поківненьким.
До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди - в цім було щось принизливе.
Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинуться скореним, лишившист у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
Взагалі він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягне, крім батога.
Дивні пригоди, захоплюючі оповіді, таємниці й загадкові події — про це мріє будь-який підліток. Тому і полюбляють діти читати пригодницьку й фантастичну літературу. Син видатного українського письменника Ярослав Стельмах подарував дітям багато гарних пригодницьких творів.
У повісті «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки» описується відпочинок влітку у селі двох^друзів — Митька і Сергія. Хлопці бажали зібрати колекцію комах за завданням учителя біології. А зібрали дивовижні пригоди. Події на озері, про які вони почули від місцевого хлопця Василя, їм здалися фантастичними. Але вони не злякалися і вирішили чатувати звіра, заманивши його куркою. Тільки до їхньої ями потрапила не чудернацька химера, а дід Трохим. Хоч потім і виявилося, що Василь їх дурив, вдававши за допомогою каністр чудовиська, та друзі зраділи. Завдяки вигадкам сільського спортсмена вони вивчили в місцевій бібліотеці багато інформації про рідкісних тварин, а ще чудово провели канікули.
Тож ми побачили, що за будь-якою фантастикою ховається реальність. Треба більше пізнавати світ і себе. Наше життя — це результат роботи над собою, наші прагнення, вчинки й воля
Хлопці ходили в бібліотеку щоб дізнатись що за невідоме чудовисько жило в озері.
Вони дізнались цікаву інформацію про різноманітних, сучасних та доісторичних тварин
Объяснение: