Михайлик – головний персонаж автобіографічної повісті «Гуси-лебеді летять». Таким чином автор згадує своє дитинство, коли йому було приблизно десять років.
Михайлик – нащадок колишніх кріпаків, адже «народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними». Родина була бідна, проте дружня, трудолюбива та людяна, коли «недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини». Хлопчик з дитинства зазнав нужди, але це не зчерствило його дитячу душу. Працьовита родина хлопчика завжди жила по-совісті, дід Дем'ян заслужив неабияку повагу від односельців. Спілкування з дядьком Себастьяном, Любою теж залишило добрий слід в душі хлопця. Попри усі материні причитання чи «духопелики», Михайлик відчував любов та піклування до себе з боку рідних. Дід залюбки зробив йому власними руками іграшку, недоспаними ночами мати просила кращу долю для сина, батько в холодну пору носив хлопчика на руках до школи, навіть корову-годувальницю бідній селянській родині довелося продати, аби хлопець міг продовжити своє навчання.
Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. Любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі. Михайлик — романтична
Відповідь:
1)як вдалося повернути Мальву своїм господарям? якщо вважати за господарів дідуся Павла і його родину, то кобилу Мальву відібрали червоноармійці, коли дідусь орав в полі. Кобила була гарна, породиста, але норовлива. Командир червоноармійців Будьонний Семен Михайлович оголосив: хто осідлає цю тварюку, тому вона й дістанеться! Мальва нікому не дозволяла себе осідлати або скидала вершника. І лише дочка господаря Ніна, змогла хвацько проїхатися верхи на очах у оторопілих бійців. Цитата: "Потім спокійно дозволила осідлати себе й велично понесла десятирічну хазяйку понад заздрісними людцями, які згори видавалися такими дрібними". Так як умову Будьонного ніхто не відміняв, дівчинка забрала свою улюбленицю.
2) Як вдалося врятувати Катерину? Катерина рятували у книзі кілька разів. У ранньому дитинстві, коли вона хворіла і ніхто не міг дати лік її хворобі. Дівчинка була квола, худенька і бліденька. А одного разу до двору її батьків приблудив старець і попросив хоч шматочок хліба. Мати Катерина винесла з хати йому поїсти. Старець поцікавився що з дитиною. Цитата: Дитина молодша! Таке щось із неї: не живе й не помирає, тільки очі зриває. З болячок не вилазить!.. – Купіть на базарі якнайбільшого баняка, зваріть у ньому доброго борщу і нагодуйте всіх неімущих за здравіє раби Божої… Катерини!" Мати Катерини так і зробила і дівчинка пішла на поправку.
Інший випадок, коли врятували Катерину, то це майже головна подія твору - коли Софійка з Сашком вернулися в минуле і зробили все можливе, щоб врятувати Катерину з чоловіком і його сім"єю від раптовою загибелі під час грози. І це друзям вдалося.
3)Чому їй єдиній з роду Кулаківських допоміг старець врятувати життя? Прокляття роду Кулаківських в основному діяло лише на чоловіків, спокутуючи провину і гріх за свого діда-прадіда Гордія Кулаківського. А жінки роду Кулаківського поруч з такими чоловіками не мали жіночого щастя: Франя прожила бездітною з чоловіком, який її не кохав (але у цьому була вина й самої Франі), Лизаветту - дружину Якова- заморив голодом власний чоловік; Олена - дружина Василя Кулаківського - майже 40 років змушена була переховувати чоловіка у льосі. А у Катерини була вірна, щира душа і чоловік її був такий же. Мабуть тому старець допоміг врятувати саме її, що дозволило перервати прокляття для всіх наступних нащадків роду Кулаківського.
4) Чому був скасований продаж хатини? Мабуть, мається на увазі епізод твору, в якому Толик - онук Василя Кулаківського - вирішив продати будинок, у якому жила його бабуся Олена. Покупці забажали оглянути не лише будинок, але й погріб на подвір"ї. Хоч баба Олена нікого туди й не пускала, але змушена була підкоритися. Оглядати погріб полізли баб Олена з онуком Толиком. Так і відкрилася страшна таємниця сім"ї, що у цьому погребі понад 30 років ще з війни баба Олена переховує свого чоловіка Василя.
Цитата: З погреба Толик виліз іншою людиною.
– Погріб таки дуже завалений, – заявив сердито. – Роботи непочатий край!
– То загорнути! – відповів чоловік.
– Що загорнути? Кого загорнути? Приперлись і командують тут! Я ще хазяїн! Геть звідси!.
Пояснення: